1. Стаття 33: військовослужбовці, які страждають на хронічну рецидивну екзему зовнішнього слухового проходу, вушної раковини, привушної ділянки, за відсутності ефекту від лікування у стаціонарних умовах оглядаються за статтею 57 Розкладу хвороб.

2. Стаття 34: при хронічних захворюваннях середнього вуха громадянам та військовослужбовцям пропонується лікування.

Після радикальних або реконструктивно-відновних операцій на середньому вусі з добрими найближчими результатами медичний огляд за графами I-III Розкладу хвороб проводиться на підставі статті 37.

До пункту «а» належать стани після хірургічного лікування хронічних захворювань середнього вуха з неповною епідермізацією післяопераційної порожнини за наявності в ній гною, грануляцій або холестеатомоподібних мас.

Після радикальних або реконструктивно-відновних операцій на середньому вусі при повній епідермізації післяопераційної порожнини огляд проводиться за пунктом «в».

Особи, у яких є рубець барабанної перетинки без порушення її рухомості та барофункції, визнаються придатними до військової служби та до навчання у ВВНЗ.

3. Стаття 35:

1) до пункту «а» належать хвороба Меньєра, синдром Меньєра, меньєроподібні стани, різко виражені меньєроподібні захворювання, а також інші тяжкі форми вестибулярних розладів органічного або функціонального характеру (2-3 ступеня), напади яких спостерігалися під час стаціонарного обстеження або підтверджені спеціалізованим закладом охорони здоров’я (установою).

2) до пункту «б» належать випадки вестибулярно-вегетативних розладів середнього ступеня, меньєроподібних станів, вестибулярних розладів, напади яких мають короткочасний перебіг з помірно вираженими вестибулярно-вегетативними розладами, що не мають значного впливу на виконання службових обов’язків.

3) до пункту «в» належать випадки стійкої підвищеної чутливості до закачування за відсутності симптомів виражених вестибулярних розладів частих рецидивів вестибулярної дисфункції та захворювань інших органів.

Вирішуючи питання про придатність до служби у плавскладі, необхідно пам’ятати, що до закачування можливе звикання.

У разі коли у військовослужбовців закачування систематично призводить до втрати працездатності в морських походах та відсутності позитивних результатів тренувань (не менше одного року), на підставі даних характеристик командування, лікаря частини та результатів обстеження вестибулярно-вегетативної чутливості приймається постанова про непридатність до служби у плавскладі. У разі підвищеної чутливості до закачування не можна обмежуватись обстеженням лише вестибулярної функції без глибокого всебічного обстеження всього організму, оскільки вегетативні розлади можуть обумовлюватися не тільки порушеннями у вестибулярному аналізаторі, але і порушеннями інших органів і систем.

Результати вестибулометрії в деяких випадках оцінюються разом із невропатологом.

З метою визначення ступеня і характеру вестибулярних розладів потрібне всебічне, часто стаціонарне, обстеження та лікування.

Під час відбору поповнення у плавсклад критерієм стійкості до закачування є результати дослідження отолітової реакції або проби безперервної кумуляції прискорень Каріоліса. Особи, які дають при цьому дослідженні різку вестибулярну реакцію 3 ступеня, є непридатними для служби у плавскладі.

Під час оцінювання результатів дослідження вестибулярної функції слід враховувати, що навіть різко виражені захисні рухи 3 ступеня без інтенсивних вегетативних реакцій не можуть бути підставою для прийняття постанови про непридатність до служби у плавскладі, ця реакція на подразнення вестибулярного апарату не є стійкою і, як правило, при відповідних тренуваннях зникає.

Під час огляду кандидатів на навчання у ВВНЗ обов’язково проводиться дослідження вестибулярного апарату.

4. Стаття 36: стійка повна глухота на обидва вуха, глухонімота, тяжкі втрати слуху з порушеннями в центральних відділах слухової системи, вестибулярними порушеннями, екстраауральними проявами (порушеннями з боку серцево-судинної та центральної нервової систем) повинні бути підтверджені спеціалізованими закладами охорони здоров’я (установами) з використанням інструментальних методів обстеження.

Діагноз і ступінь ураження встановлюються за допомогою інструментального обстеження. Показники шепітної та розмовної мови застосовуються як орієнтири для відбору пацієнтів до подальшого обстеження. Під час обстеження методом суб’єктивної аудіометрії беруться до уваги не лише дані тональної порогової аудіометрії, але і обов’язково мовної аудіометрії, надпорогових тестів, орієнтовного вимірювання суб’єктивного вушного шуму.

Прогресуюча сенсоневральна приглухуватість визначається у випадку, коли реєструється погіршення слухової функції порівняно з попередніми дослідженнями. За потреби діагноз підтверджується у спеціалізованому закладі охорони здоров’я за допомогою інструментальних обстежень, у тому числі об’єктивних методів обстеження слухового аналізатора.

Бажане використання об’єктивних методів обстеження (імпедансна аудіометрія, отоакустична емісія, слухові викликані потенціали), а також оцінка екстраауральних проявів (порушень з боку серцево-судинної та центральної нервової систем). У тяжких випадках врахування даних інструментального обстеження є обов’язковим.

Тяжке і глибоке (3-4 ступеня) порушення слухової функції за Міжнародною класифікацією – порушення слуху на частотах 0,5-4 кГц понад 50 дБ, тяжка стабільна (не прогресуюча) приглухуватість – порушення слуху на частотах 0,5-4 кГц 45-60 дБ. При акубаротравмі порушення слуху на тональній аудіометричній кривій мають різко низхідний, обривчастий характер в області високих частот, тому у випадку акубаротравми беруться до уваги три частоти 1,2 і 4 кГц, або чотири включно з 6 кГц.

Для визначення порушень слуху потрібні, крім звичайного дослідження шепітною мовою, камертонами, повторні спеціальні дослідження.

При зниженні слуху, що визначає зміну ступеня придатності до військової служби зазначені дослідження проводяться багаторазово (не менше трьох разів) за період обстеження. У складних для діагностики випадках бажано використовувати методи об’єктивного визначення глухоти.

Військовослужбовці зі зниженим слухом призначаються на посади і роботу з урахуванням цього недоліку.

Під час індивідуальної оцінки придатності до військової служби, служби за контрактом враховуються конкретні умови служби військовослужбовця, характеристика командування та дані інструментального обстеження. За потреби, у робочих умовах для орієнтовної оцінки може застосовуватися функціональне дослідження слуху шляхом перевірки чутливості через навушники з використанням електроакустичних засобів зв’язку (телефони, радіозв’язок).

Після операцій, що поліпшують слух, щодо оглянутих за графами II-III Розкладу хвороб в окремих випадках за статтею 37 приймається постанова про потребу у відпустці для лікування у зв’язку з хворобою. Після реалізації відпустки придатність осіб до військової служби визначається залежно від результатів лікування за пунктами «а», «б» або «в» статті 36.

5. Стаття 37: постанова про потребу військовослужбовця у для лікування у зв’язку з хворобою після перенесених захворювань, оперативного лікування може бути прийнята після завершення курсу стаціонарного лікування залежно від загального стану здоров’я і за умови, що для повного відновлення працездатності потрібен термін не менше одного місяця.

Наскільки корисна інформація?

Оцініть сторінку

Середній рейтинг 0 / 5. Кількість голосів: 0

Ще немає оцінок.

Підписатися
Сповістити про
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі