ПРИБЛИЗНЕ РОЗМІЩЕННЯ ТА ОБЛАДНАННЯ БУДИНКУ (ПРИМІЩЕННЯ) ОРГАНУ УПРАВЛІННЯ СЛУЖБИ ПРАВОПОРЯДКУ В ЗОНІ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

1. Для розміщення органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності відводиться, як правило, окремий будинок (приміщення) з окремими входом і запасним виходом. У цьому будинку (приміщенні) може також розміщатися територіальне управління (зональний відділ або відділення) Служби правопорядку. Для розміщення поста Служби правопорядку у військовій частині (установі), від якої призначено начальника гарнізону, відводять спеціальне приміщення з окремим входом.

2. Будинок або приміщення повинні мати:

  • кімнати для розміщення військових службових осіб органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності;
  • кімнату для чергового та його помічника;
  • кімнату для зберігання зброї;
  • загальну кімнату (попередньої зміни);
  • кімнати для чергової зміни таких підрозділів Служби правопорядку в зоні відповідальності: охорони військових об’єктів, патрульно-постової служби, безпеки дорожнього руху та спеціального призначення;

{Абзац шостий пункту 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013}

  • кімнату для побутового обслуговування;
  • кімнату для зміни, яка відпочиває;
  • кімнату (місце) для технічних засобів охорони та спостереження;
  • кімнати для тимчасово затриманих військовослужбовців, окремо для військовослужбовців офіцерського, сержантського (старшинського), рядового складу та інших осіб, одягнених у військову форму одягу;

{Абзац десятий пункту 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 205-IX від 17.10.2019}

  • кімнату для приймання їжі.

3. У кімнаті для чергового та його помічника повинні бути:

  • пульт керування з робочими місцями чергового та його помічника, обладнаний персональним комп’ютером, засобами зв’язку, пристроями для приймання сигналів та оповіщення органів управління, підрозділів Служби правопорядку та чергового підрозділу гарнізону, контролю за їх виходом до місця збору та за прибуттям у разі оголошення тривоги офіцерів, військовослужбовців військової служби за контрактом та контролю за замиканням кімнати для зберігання зброї, а також сейф (металева шафа) для зберігання документів;
  • прилади радіаційної та хімічної розвідки;
  • джерело аварійного живлення системи оповіщення;
  • комплект ключів від вхідних і запасних дверей;
  • термометри (внутрішній та зовнішній);
  • годинник;
  • ключі від камер гауптвахти Служби правопорядку та кімнат для тимчасово затриманих військовослужбовців та інших осіб у військовій формі одягу, звільнених з військової служби в запас або відставку з правом її носіння;
  • стенд із документацією чергових змін (інструкціями, схемами розміщення постів, патрулювання, зразками зліпків з печаток, допусків тощо);
  • опис документів, які приймає черговий;
  • опис обладнання, інвентарю та майна;
  • документація, необхідна під час чергування;
  • книга обліку (список) затриманих військовослужбовців у гарнізоні;
  • книга реєстрації військовослужбовців, які прибувають до гарнізону;
  • статути Збройних Сил України;
  • графин для води та склянки;
  • акумуляторний ліхтар;
  • протипожежне обладнання;
  • аптечка;
  • шафа для верхнього одягу;
  • урна для сміття.

Для відпочинку чергового та його помічника обладнується окреме приміщення чи місце в кімнаті чергового.

У цьому приміщенні (місці в кімнаті чергового) повинні бути:

  • стіл і стільці;
  • напівм’яка кушетка;
  • шафа для верхнього одягу.

4. Кімната для зберігання зброї обладнується згідно із Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України (статті 144-154).

5. У загальній кімнаті (попередньої зміни) повинні бути:

  • стіл і стільці для особового складу змін, вільного від несення служби на постах;
  • вішалка для верхнього і постового одягу;
  • телевізор, радіоприймач, газети, журнали, шахи і шашки;
  • плакати із зображенням і описом порядку несення служби; витяги з Кримінального кодексу України про відповідальність за порушення правил несення служби;
  • статути Збройних Сил України;
  • акумуляторні ліхтарі за кількістю старших груп (розвідних);
  • аптечка та індивідуальні пакети;
  • урна для сміття.

6. У кімнаті для чергової зміни підрозділів Служби правопорядку в зоні відповідальності повинні бути:

  • стіл і стільці для особового складу зміни;
  • графин для води та склянки;
  • плакати із зображенням і описом порядку несення служби; витяги з Кримінального кодексу України про відповідальність за порушення правил несення служби;
  • статути Збройних Сил України;
  • ставниця із зброєю із сигналізацією, виведеною на пульт оперативного чергового;
  • урна для сміття.

7. Кімната для побутового обслуговування обладнується згідно із Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України (стаття 157).

8. У кімнаті для зміни, яка відпочиває, мають бути напівм’які кушетки для відпочинку з подушками для складу зміни, яка відпочиває, і наволочками для всього складу зміни.

9. У кімнаті (місці) для технічних засобів охорони та спостереження (далі – ТЗО та С) повинні бути:

  • пульт управління ТЗО та С;
  • радіостанція;
  • засоби електроживлення апаратури та аварійне освітлення;
  • інструкції для оператора ТЗО та С;
  • схема розміщення постів з ТЗО та С;
  • комплекти запасних частин до ТЗО та С;
  • перевірені діелектричні рукавиці;
  • годинник;
  • необхідна документація;
  • напівм’яка кушетка для відпочинку;
  • вуглекислотний вогнегасник;
  • урна для сміття.

10. У кімнатах для тимчасово затриманих військовослужбовців, інших осіб, одягнених у військову форму одягу, повинні бути індивідуальні спальні місця, заґратовані вікна.

11. У кімнаті для приймання їжі повинні бути:

  • столи і стільці з розрахунку на дві третини складу чергових змін;
  • шафи для посуду та харчів;
  • комплект посуду і столових приборів для всього особового складу чергових змін;
  • бак для питної води;
  • електрична або газова плита для підігрівання їжі;
  • кип’ятильник або електричний чайник, заварний чайник;
  • мийка для посуду;
  • холодильник.

12. Будинок (приміщення) органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності обладнується запасним виходом, що замикається із середини, та забезпечується електричним (резервним) джерелом освітлення за кількістю кімнат, а також засобами пожежогасіння.

13. Спеціальний майданчик (стоянка) для тимчасового тримання військових транспортних засобів обладнується на території, що прилягає до дільниці, він повинний мати огорожу висотою не менше ніж два метри, периметрові засоби охорони та засоби спостереження, виведені на пульт чергового зміни та оператора ТЗО та С.

14. Порядок господарського забезпечення та обслуговування будинку (приміщення) органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності визначає начальник гарнізону.

15. Дані про затриманих військовослужбовців записують до книги обліку.

ПРИБЛИЗНЕ ОБЛАДНАННЯ ВАРТОВОГО ПРИМІЩЕННЯ

1. У загальній кімнаті мають бути:

  • стіл і стільці для зміни, яка не спить;
  • ставниця для зброї із сигналізацією, виведеною на пульт начальника варти;
  • вішалки для верхнього та постового одягу;
  • шафа для особистих і туалетних речей;
  • табелі постів;
  • телевізор і радіоприймач;
  • газети й журнали;
  • картини або плакати з наочним зображенням правил несення вартової служби, а також із зображенням і описом подвигів, здійснених під час перебування у вартах; витяги із закону про відповідальність за порушення правил несення вартової служби;
  • військові статути;
  • шахи і шашки;
  • годинник;
  • ліхтарі за кількістю розвідних;
  • аптечка та індивідуальні пакети;
  • термометри внутрішній та зовнішній;
  • урни для сміття.

2. У кімнаті начальника варти та його помічника мають бути:

  • опис документів, що їх приймає начальник варти;
  • опис обладнання, інвентаря та майна;
  • інструкція начальникові варти;
  • схема розміщення постів, табель постів;
  • зразки зліпків з печаток (відбитків пломб);
  • зразки допусків за кількістю осіб, які мають право їх підписувати, і за їх підписом;
  • зразок разового посвідчення на право перевірки варт;
  • список посадових осіб, які мають право розпечатувати об’єкти або можуть бути допущені для прийняття від варти бойових машин, що перебувають на стоянці (у списку зазначають їх військове звання, посаду, прізвище, ім’я та по батькові, номер посвідчення особи, дані про те, до розпечатування (запечатування) якого об’єкта допущені, якою печаткою запечатують і годину розпечатування (запечатування) об’єкта);
  • ключі від камер гауптвахти;
  • військові статути;
  • телефони, засоби сигналізації;
  • запас боєприпасів у металевих ящиках із замками і ключами до них;
  • металевий ящик із замком для зберігання боєприпасів двозмінних постів;
  • металевий ящик із замком для зберігання індивідуальних перев’язувальних пакетів для всього особового складу варти (чергової зміни);

{Пункт 2 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 205-IX від 17.10.2019}

  • стіл з ящиком, який замикається на замок, або сейф і два стільці;
  • письмове приладдя;
  • карафа для води і склянки;
  • акумуляторний ліхтар;
  • вішалка;
  • урна для сміття;
  • кушетка для відпочинку;
  • аварійне освітлення.

3. У кімнаті технічних засобів охорони мають бути:

  • інструкції операторові ТЗО;
  • схема розміщення постів з ТЗО;
  • технічні засоби охорони з комплектами запасних частин, інструмент радіомайстра та необхідна для обслуговування документація;
  • засоби електроживлення апаратури;
  • радіостанція;
  • аварійне освітлення;
  • перевірені діелектричні рукавиці;
  • стіл і два стільці;
  • акумуляторний ліхтар;
  • годинник;
  • карафа для води й склянки;
  • кушетка для відпочинку;
  • вуглекислотний вогнегасник;
  • урна для сміття.

4. У кімнаті для зміни, яка відпочиває, мають бути напівм’які кушетки для відпочинку з подушками для складу зміни, яка відпочиває, і наволоками для всього складу варти.

5. У їдальні мають бути:

  • столи й стільці з розрахунку на дві третини складу варти;
  • шафи для посуду та харчів;
  • комплект посуду і столових приборів для всього особового складу варти;
  • бак для питної води;
  • електрична або газова плита для підігрівання їжі;
  • кип’ятильник або чайник для приготування окропу, заварний чайник;
  • мийка для посуду.

6. У місцях для вмивання, чищення зброї і взуття, куріння мають бути: стіл для чищення зброї, скринька для ганчірок, лавки, урни для сміття, приладдя для чищення взуття.

7. У кімнаті для попередньої варти мають бути: стіл і стільці для особового складу варти, ставниця для зброї із сигналізацією, виведеною до пульту начальника варти, радіоприймач, урна для сміття.

8. У тамбурі мають бути: стіл і стільці, письмове приладдя, освітлення основне та аварійне.

9. Вартове приміщення обладнується запасним виходом, що замикається зсередини, та забезпечується електричним (резервним) джерелом освітлення за кількістю кімнат, а також засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочкою з водою, відрами та інвентарем (лопатами, сокирами, ломами, гаками).

10. Територія, що прилягає до вартового приміщення, має бути з огорожею, висота якої не менше двох метрів.

Перед входом до вартового приміщення має бути обладнання для чищення взуття від бруду. Поблизу вартового приміщення встановлюють контейнер для сміття.

11. Вартове приміщення забезпечується запасом палива, засобами освітлення (лампи, гас, ліхтар) та інвентарем для прибирання, що зберігається у коморі.

12. У вартовому приміщенні обладнується сушарня для просушування постового одягу.

{Додаток 3 доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 205-IX від 17.10.2019}

{Додаток 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 205-IX від 17.10.2019}

ТЕРИТОРІЯ ОБ’ЄКТА І ОБЛАДНАННЯ ПОСТА

1. Територія, на якій розташовані об’єкти, що охороняються, як правило, має бути обнесена парканом.

Територія, на якій розташовані об’єкти центрального підпорядкування, а також інші важливі об’єкти (склади з озброєнням, боєприпасами, пальним тощо), обгороджують зовнішньою і внутрішньою огорожею. Відстань між цими огорожами визначають залежно від місцевих умов, вона може бути 10 метрів чи більше. Висота огорожі – не менш як 2 метри, а відстань між дротинами – не більш як 15 сантиметрів.

Технічні засоби охорони встановлюють між внутрішньою та зовнішньою огорожами з урахуванням місцевих умов і технічних характеристик апаратури.

Для зручності спостереження за підступами до об’єкта, що охороняється, у проміжках між огорожами встановлюють спостережні вишки, обладнані куленепробивними щитами, з дверцями, що зачиняються зсередини, засобами зв’язку, сигналізації та прожекторами (див. малюнок до цього додатка).

Висота спостережної вишки має забезпечувати чатовому огляд території поста й підступів до нього.

На підходах до території з об’єктами, що охороняються, встановлюють добре видимі вдень і вночі покажчики з написом, наприклад: “Прохід (проїзд) заборонено (закрито)”, “Об’їзд (обхід) праворуч (ліворуч)” і позначають стрілкою.

{Абзац шостий пункту 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 205-IX від 17.10.2019}

2. Навколо об’єктів, розташованих поза територією військової частини, у разі необхідності, у встановленому порядку може бути відведено заборонену для сторонніх осіб зону.

Межі забороненої зони мають бути позначені покажчиками з написом “Заборонена зона, прохід (проїзд) заборонено (закрито)”. Про встановлення забороненої зони начальник гарнізону (командир військової частини, начальник об’єкта, що охороняється) має своєчасно оповістити населення.

3. На території поста залежно від місцевих умов чатовому має бути забезпечений якомога більший огляд та обстріл (не менш як 50 метрів), для чого територію навколо поста очищають від кущів, проріджують дерева, нижні сучки та гілки обрізують до висоти 2,5 метра, траву скошують, зайві предмети прибирають. Межа, за яку заборонено наближатися до поста стороннім особам, має бути позначена помітними чатовому вдень і вночі покажчиками.

Чатовому мають бути створені всі умови для несення служби на посту безперешкодним обходом території поста або спостереженням із місця.

На території об’єктів, що мають кілька постів, межі кожного поста позначають на місцевості покажчиками.

4. Для оборони найважливіших постів і вартових приміщень копаються та обладнуються окопи.

5. У нічний час підступи до поста і об’єкта, що охороняється, освітлюють.

Освітлення влаштовують так, щоб чатовий, стоячи на посту або рухаючись територією поста, перебував увесь час у затінку.

6. Пост обладнують засобами зв’язку, які забезпечують чатовому (не менш як із двох точок, а під час охорони об’єктів шляхом патрулювання – через кожні 250 метрів просування) негайний виклик начальника варти, його помічника або розвідного.

7. Внутрішні пости, а також пост біля Бойового Прапора огороджують гратами заввишки 0,7-1 метр й освітлюють.

8. На кожному зовнішньому (а в необхідних випадках і на внутрішньому) посту, безпосередньо біля складу, що його охороняють, сховища тощо мають бути засоби пожежогасіння: вогнегасники, ящики з піском, бочки з водою, відра та інвентар (лопати, сокири, ломи, гаки).

9. На зовнішньому посту має бути постовий грибок для зберігання постового одягу. Постовий грибок зафарбовують під колір об’єкта, що охороняється, або навколишньої місцевості.

РОЗКЛАД ВАРТ _____________________________ ГАРНІЗОНУ
(назва гарнізону)

1. Номер варт

2. Назва об’єктів, що охороняються

Кількість постів:

3. З трьома змінами чатових

4. З двома змінами чатових

5. Постів з ТЗО (без чатових)

6. Усього постів

7. Постів вартових собак

Склад варт:

8. Начальник варти

9. Помічник начальника варти

10. Розвідні

11. Вартові

12. Оператори ТЗО

13. Інші особи

14. Усього людей

15. Примітка

Начальник гарнізону _____________________________________________________________
(військове звання, підпис, прізвище)

Заступник начальника гарнізону ____________________________________________________
(військове звання, підпис, прізвище)

Примітки:

1. У графі 8 зазначають, хто призначений начальником варти:
військовослужбовець офіцерського, сержантського (старшинського) складу.

2. Розклад гарнізонних варт складає заступник начальника гарнізону, а внутрішніх – начальник штабу військової частини на підставі вказівок начальника гарнізону (командира військової частини) щодо організації охорони та оборони об’єктів з урахуванням їх можливості, огородження, забезпечення технічними засобами охорони й умовами розміщення на місцевості.

3. Розклад варт для охорони об’єктів центрального, оперативного підпорядкування, які мають свої підрозділи охорони, складає начальник військового об’єкта (складу, бази), а затверджують їх безпосередні начальники.

{Додаток 5 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1420-IV від 03.02.2004, № 205-IX від 17.10.2019}

ПРО ГАУПТВАХТУ

Загальні питання

1. Для утримання військовослужбовців, засуджених до арешту, а також до яких застосовано таке адміністративне стягнення, як арешт з утриманням на гауптвахті, обладнується спеціальне приміщення – гауптвахта Служби правопорядку.

2. На гауптвахті, крім військовослужбовців, зазначених у пункті 1 цього додатка, можуть триматися:

  • військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти під час проходження ними зборів (далі – військовозобов’язані та резервісти), для яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою;
  • військовослужбовці, засуджені судом, які направляються до дисциплінарного батальйону (частини), – до набрання вироком законної сили;
  • військовозобов’язані та резервісти, до яких застосовано адміністративне стягнення, – арешт з утриманням на гауптвахті.

3. Для утримання затриманих військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів обладнується кімната для тимчасово затриманих військовослужбовців.

У кімнаті для тимчасово затриманих військовослужбовців можуть триматися військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, затримані:

  • за вчинення адміністративних правопорушень – не більш як три години, а в разі затримання за порушення військової дисципліни з ознаками алкогольного, наркотичного або іншого сп’яніння – до виходу з такого стану, але не більше однієї доби;
  • за підозрою або в разі вчинення кримінального правопорушення – до передачі їх органам досудового розслідування (строки доставлення визначені статтями 191 і 211 Кримінального процесуального кодексу України), а в разі утримання на підставі протоколу про затримання, складеного слідчим або прокурором, до прийняття рішення судом – не більш як 72 години;
  • без документів – до встановлення їх особи, але не більше однієї доби.

Також у кімнаті для тимчасово затриманих військовослужбовців можуть триматися затримані особи у військовій формі одягу без документів до встановлення їх особи, але не більше однієї доби.

4. Якщо гауптвахта Служби правопорядку розташована на великій відстані, з дозволу начальника гарнізону (командира з’єднання) у військових частинах може обладнуватися спеціальна кімната для перебування тимчасово затриманих військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів (кімната для тимчасово затриманих). Контроль за перебуванням тимчасово затриманих у такому разі покладається на оперативного чергового (чергового) військової частини (корабля). Строк перебування військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів у кімнатах для тимчасово затриманих становить не більше однієї доби.

Відправлення на гауптвахту та конвоювання

5. Військовослужбовців, до яких обрано запобіжний захід тримання під вартою, засуджених судом до арешту та заарештованих, відправляють на гауптвахту на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

6. Начальник органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності після одержання розпорядження про виконання судового рішення та копії рішення суду, яке набрало законної сили, забезпечує направлення конвою до місця проходження військової служби військовослужбовцем з метою здійснення конвоювання засудженого військовослужбовця до гауптвахти Служби правопорядку. Командир військової частини повинен забезпечити передачу засудженого військовослужбовця, відповідних документів та речей начальникові конвою.

7. Про відправлення засуджених до арешту військовослужбовців до місця відбування покарання командир військової частини (начальник органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності) зобов’язаний у триденний строк повідомити його сім’ї або близьким родичам про те, ким, коли і куди він відправлений. З цією метою засудженому, який відбуває покарання, видається поштовий конверт, на якому засуджений зазначає адресу, прізвище, ім’я та по батькові адресата. За дорученням командира військової частини (начальника органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності) відповідною службовою особою в конверт укладається повідомлення про те, хто, коли і куди (адреса органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності (гауптвахти) вибув для відбування покарання.

8. Супроводження засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців за вчинення кримінальних правопорушень здійснюється під охороною конвою, який призначається від відповідного органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності.

9. Для конвоювання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців із числа військовослужбовців офіцерського складу призначається офіцерський конвой, а для конвоювання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців із числа військовослужбовців сержантського (старшинського) складу – із числа військовослужбовців сержантського (старшинського) складу. Для конвоювання засуджених, узятих під варту, та затриманих військовослужбовців-жінок конвойні призначаються з числа військовослужбовців-жінок.

10. Конвойний зобов’язаний мати зброю в положенні “на ремінь”. Зброю заряджають лише за вказівкою начальника, який призначив конвой, згідно з положеннями статей 111 і 112 цього Статуту.

Конвой може застосовувати зброю та спеціальні засоби згідно з правилами, визначеними статтею 241 цього Статуту, та іншими нормативно-правовими актами.

11. Військовослужбовці з числа осіб офіцерського, сержантського (старшинського) і рядового складу (крім строкової військової служби), до яких застосовано адміністративне стягнення у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті, для відбування арешту можуть прибувати самостійно, а військовослужбовці строкової військової служби – тільки в супроводі представника військової частини (установи), призначеного командиром (начальником) військової частини (установи).

12. На автомобілях засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих розміщують обличчям у бік, протилежний рухові. Особовий склад конвою розміщується в передній частині кузова так, щоб вони мали змогу стежити за засудженими, узятими під варту, заарештованими та затриманими військовослужбовцями.

Конвоювання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців пішим порядком у населених пунктах, через місця значного скупчення людей, а також проїзд із засудженими, узятими під варту, заарештованими та затриманими військовослужбовцями у громадському транспорті забороняються.

13. Порядок організації конвоювання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців визначається Міністерством оборони України.

Тримання на гауптвахті Служби правопорядку засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців

14. Підставою для тримання на гауптвахті Служби правопорядку засуджених до арешту, узятих під варту та заарештованих військовослужбовців є рішення суду, яке набрало законної сили.

Засуджені та заарештовані військовослужбовці утримуються на одній гауптвахті Служби правопорядку. Переведення засудженого або заарештованого з однієї гауптвахти (камери) Служби правопорядку до іншої допускається в разі його хвороби або для забезпечення його особистої безпеки, а також за інших виняткових обставин, що перешкоджають подальшому перебуванню засудженого, заарештованого в цій гауптвахті (камері). Переведення засуджених або заарештованих у межах однієї гауптвахти Служби правопорядку здійснюється за письмовим розпорядженням начальника органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності, а переведення до іншої гауптвахти Служби правопорядку – за рішенням начальника Служби правопорядку за поданням начальника органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності.

15. Засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців розміщують у камерах із дотриманням таких умов:

  • військовослужбовців офіцерського складу – окремо від інших категорій військовослужбовців;
  • військовослужбовців сержантського (старшинського) складу – окремо від військовослужбовців рядового складу;
  • військовослужбовців строкової військової служби – окремо від військовослужбовців, які проходять службу за контрактом;
  • засуджених, узятих під варту, та затриманих військовослужбовців-жінок – окремо від військовослужбовців-чоловіків;
  • засуджених військовослужбовців, яких уперше притягнуто до кримінальної відповідальності, – окремо від засуджених, які раніше притягувалися до кримінальної відповідальності;
  • засуджених військовослужбовців, які раніше працювали в правоохоронних органах, органах юстиції та суді, – окремо від інших засуджених військовослужбовців.

У разі потреби та з метою захисту засудженого, узятого під варту, заарештованого та затриманого військовослужбовця від можливих посягань на його життя з боку інших військовослужбовців чи запобігання вчиненню ним нового правопорушення або за наявності медичного висновку за мотивованим рішенням начальника органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності його можуть тримати в одиночній камері.

16. Порядок і умови прийняття, утримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців визначаються Міністерством оборони України.

17. Засуджених та заарештованих військовослужбовців на підставі письмового розпорядження на виконання робіт, виданого начальником гауптвахти Служби правопорядку, можуть залучати до робіт із господарського обслуговування гауптвахти та прибирання прилеглої до неї території. Тривалість виконання робіт не повинна перевищувати дві години на добу.

Засуджені та заарештовані військовослужбовці виводяться на роботи за категоріями під наглядом вивідного (помічника начальника чергової зміни), який під час роботи забезпечує ізоляцію від контакту з іншими засудженими та заарештованими військовослужбовцями.

18. Засуджені, взяті під варту, та заарештовані військовослужбовці забезпечуються речовим майном у порядку, визначеному Міністерством оборони України.

19. Засуджені, взяті під варту, заарештовані та затримані військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність за завдані ними збитки відповідно до законодавства.

20. Заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та зброя застосовуються до засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців особовим складом чергової зміни та посадовими особами органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності відповідно до законодавства, про що начальник чергової зміни і службові особи органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності негайно доповідають начальникові органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності та повідомляють відповідному прокуророві.

Обладнання гауптвахти

21. Гауптвахта Служби правопорядку має приміщення для утримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців і окремі приміщення в органі управління Служби правопорядку в зоні відповідальності. У разі розміщення гауптвахти в одному будинку із черговою зміною підрозділу Служби правопорядку прохід засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців через приміщення Служби правопорядку не допускається.

22. На гауптвахті Служби правопорядку повинні бути:

  • загальні та одиночні камери для засуджених військовослужбовців офіцерського складу, військової служби за контрактом, призваних на військову службу під час мобілізації та строкової військової служби, а також військовослужбовців-жінок;
  • загальні та одиночні камери для військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувачених (підсудних), до яких за вмотивованим рішенням суду обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту;
  • кімнати для тимчасово затриманих військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, яких затримано за вчинення адміністративних правопорушень, за вчинення кримінальних правопорушень, до передачі їх органам досудового розслідування, а також затриманих без документів до встановлення особи.

В одиночних камерах повинні бути нари, які зачиняються на замок удень, або ліжко з дерев’яним лежаком, тумбочка, стіл, табурет.

У загальних камерах повинні бути ліжка з дерев’яним лежаком, тумбочки, столи, лави (табурети), полиці для книг, баки з питною водою, обладнані фонтанчиками.

Загальні та одиночні камери обладнуються відгородженими санвузлами з дверцятами, умивальниками з проточною гарячою і холодною водою, примусовою механічною вентиляцією з можливістю подачі теплого повітря в холодну пору року.

23. Крім камер для засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, гауптвахта Служби правопорядку має такі приміщення:

  • кімнату для допиту засуджених, узятих під варту, та затриманих військовослужбовців;
  • приміщення чергової зміни (якщо воно не розташоване в будинку (приміщенні) органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності);
  • кімнату начальника гауптвахти;
  • кімнату для роботи штатного складу гауптвахти;
  • окреме приміщення для приготування (підігрівання) їжі з необхідними виробничими, допоміжними та побутовими приміщеннями;
  • їдальню;
  • кімнату для зберігання особистих речей засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, обладнану стелажами (вішалками);
  • кімнату для вмивання;
  • душову кімнату;
  • внутрішні або зовнішні туалети;
  • кімнату для проведення медичного огляду;
  • кімнату для проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції;
  • кімнату для проведення короткострокових та тривалих побачень;
  • кімнату (місце) для побутового обслуговування;
  • приміщення (місце) для виконання фізичних вправ;
  • прогулянкові камери (майданчик для прогулянок);
  • місце для зберігання книжкового фонду, газет та журналів.

24. У кімнаті начальника гауптвахти повинні бути стіл, два – три стільці (табурети), ліжко, вішалка, а також металевий сейф для документів, грошей і цінних речей, прийнятих на зберігання від засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців.

25. Двері та вікна в камерах і місцях загального користування (у кімнатах для вмивання, туалетах) обладнуються металевими ґратами. Двері камер обладнують оглядовими вікнами. У коридорах гауптвахти повинні бути шафи, які зачиняються на замки, для зберігання приладдя для чищення одягу та взуття, курток і головних уборів. Ключі від шаф зберігаються у начальника чергової зміни. Гауптвахта обладнується радіоточками для прослуховування радіопередач.

26. У кожній гауптвахті повинні бути прогулянкові камери (майданчик для прогулянок), які розташовуються на території гауптвахти та з’єднуються з приміщенням гауптвахти наземними переходами чи прилягають до них, і місце для проведення занять із стройової підготовки. Стіни прогулянкових камер (майданчика для прогулянок) повинні бути заввишки не менш як 2 метри.

Допускається обладнання стін прогулянкових камер (майданчика для прогулянок) металевою решіткою з вічками не більше 15×15 сантиметрів, товщина прута – не менше 10 міліметрів (металевою сіткою “рабиця” з вічками не більше 5 x 5 сантиметрів).

На кожну особу, яка виводиться на прогулянку, повинно припадати 2,5-3 квадратні метри площі прогулянкової камери (майданчика для прогулянок).

27. Вхідні двері у приміщення гауптвахти, двері (у разі потреби вікна) камер, вихід у двір для прогулянок обладнуються автономною сигналізацією, яка виводиться на пульт начальника чергової зміни.

28. Особливості обладнання приміщень гауптвахти, де тримають засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, визначаються Міністерством оборони України.

ВАРТОВА ФОРМА ОДЯГУ

1. Вартову форму одягу складає: польова утеплена куртка (куртка утеплена або кожух); комплект чистого й непошкодженого обмундирування; взуття; головний убір; пояс; сумка для магазинів.

Як постовий одяг застосовують: для зимового часу – кожух і валянки, для літнього – брезентовий плащ із капюшоном або плащ-намет чи плащ-накидку.

Постовий одяг, крім кожуха, отримують із двох комплектів на кожний пост, один з яких зберігають у вартовому приміщенні. Крім того, у вартовому приміщенні мають бути брезентові плащі або плащ-намети, плащ-накидки для начальника варти, його помічників і розвідних.

2. У літній час варти прибувають до місця розводу з польовими утепленими куртками (куртками утепленими), крім офіцерів, прапорщиків і мічманів, а за температури повітря нижче +10 °C, холодного вітру та дощів – у польових утеплених куртках (куртках утеплених), одягнених у рукави. У спеку за вказівкою військового коменданта гарнізону (начальника штабу військової частини) варти можуть з’являтися на розвід без польових утеплених курток (курток утеплених).

Порядок носіння польової утепленої куртки (куртки утепленої) може бути змінений під час розводу черговим варт (військової частини), а під час прямування варти після розводу до місця свого призначення та під час несення вартової служби – начальником варти.

3. У літній час при холодному вітрі й дощі зміни вирушають на пости в польових утеплених куртках (куртках утеплених), одягнених в рукави. За температури повітря вище +15 °C у затінку змінам дозволено залишати польові утеплені куртки (куртки утеплені) на вішалці у вартовому приміщенні.

4. Постовий кожух одягають і скидають лише під час зміни на посту.

5. У разі негоди зміни виходять на пости в плащах (плащ-наметах, плащ-накидках).

Плащі (плащ-намети, плащ-накидки) на постах чатові скидають (одягають) у разі потреби.

Валянки взувають у вартовому приміщенні.

Кожухи й валянки дозволено носити за температури нижче -5 °C і при холодному вітрі.

6. Кожух одягають поверх польової утепленої куртки (куртки утепленої), а плащ (плащ-намет, плащ-накидку) – поверх польової утепленої куртки (куртки утепленої) або кітеля.

Скинуті кожухи й плащі (плащ-намети, плащ-накидки) вішають під грибком (на спостережній вишці).

7. Чатові всередині опалюваних приміщень за температури не нижче +18 °C мають бути завжди без польових утеплених курток (курток утеплених). На час перебування на постах польові утеплені куртки (куртки утеплені) вішають на вішалку або в шафу.

8. Плащі (плащ-намети, плащ-накидки) та валянки після повернення з постів скидають і просушують.

РОЗПІЗНАВАЛЬНІ СИГНАЛЬНІ ВОГНІ НА ТРАНСПОРТНОМУ АВТОМОБІЛІ ВАРТИ

Розпізнавальні сигнальні вогні служать для визначення належності автомобіля варті.

Розпізнавальні сигнальні вогні встановлюють на даху кабіни автомобіля стаціонарно (на штатних автомобілях) або тимчасово (на час перебування автомобіля в розпорядженні варти).

В іншому випадку розпізнавальні сигнальні вогні монтують на спеціальній панелі, яку кріплять на кабіні автомобіля, а пульт управління вогнями влаштовують у кабіні.

Панель із вогнями монтує водій транспортного автомобіля, віднаряджений у варту.

Один-два комплекти розпізнавальних вогнів та інструкцію з їх монтування зберігають у місці, визначеному військовим комендантом (начальником штабу військової частини).

ОХОРОНА ОБ’ЄКТІВ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ВАРТОВИХ СОБАК

1. Вартових собак залучають для посилення охорони об’єктів і використовують, головним чином, уночі, як виняток – удень в умовах поганої видимості (дощ, туман тощо).

Постом вартового собаки називають спеціально обладнану ділянку місцевості, на яку виставляють вартового собаку для посилення охорони об’єкта.

2. Пости вартових собак встановлюються на найнебезпечніших підступах, не більш як за 80 метрів попереду від зовнішньої огорожі або між зовнішньою огорожею і першим рубежем, обладнаним технічними засобами охорони, з урахуванням можливості обстрілу місцевості перед собакою.

На пост виставляють тільки здорових собак. Перед розводом на пости собак необхідно за 1-2 години до цього нагодувати, перевірити справність шлейок, нашийників, повідків та ланцюгів, виявлені несправності усунути.

3. Розставляє собак на пости (знімає з постів) помічник начальника варти із служби вартових собак за розпорядженням начальника варти у супроводі помічника начальника варти або відповідного розвідного.

Ведуть собак вожаті вартових собак на повідках або ланцюгах, пристебнутих до нашийників, утримуючи собак поруч себе, причому кожен веде не більше двох собак, які мають бути в намордниках і в шлейках (намордник із собаки вожатий скидає і відстібає поводок від нашийника після перевірки обладнання поста і прикріплення вартового ланцюга до шлейки собаки).

4. Тривалість перебування собаки на посту не повинна перевищувати 12 годин на добу, а за температури -20 °C й нижче – 6 годин, про що начальник варти робить запис у постовій відомості та в журналі наряду вартових собак.

5. Про розстановку, зняття й заміну собак на постах начальник варти записує в журналі наряду вартових собак і в постовій відомості.

6. Одержавши сигнал від чатового або почувши гавкання собаки, начальник варти для з’ясування обставин негайно направляє помічника начальника варти із служби вартових собак, розвідного цього поста та вожатого вартових собак на цей пост.

7. Порядок тримання і підготовки вартових собак, а також вказівки щодо обладнання постів вартових собак і порядок перевірки їх роботи на постах викладені в спеціальному положенні.

8. Помічник начальника варти із служби вартових собак призначається із старших вожатих вартових собак. Він відповідає за своєчасну розстановку собак на пости й несення служби вожатими вартових собак. Помічник начальника варти із служби вартових собак підпорядкований начальникові варти, він має бути присутній на розводі варт. Йому підпорядковані вожаті вартових собак, які входять до складу варти.

Помічник начальника варти із служби вартових собак зобов’язаний:

  • точно знати розміщення постів вартових собак і керувати розстановкою собак на пости;
  • перед відправленням вожатих із вартовими собаками на пости перевіряти знання вожатими своїх обов’язків і справність спорядження вартових собак;
  • не рідше як один раз за час перебування вартових собак на постах перевіряти їх поведінку;
  • вести журнал наряду вартових собак.

9. Вожатий вартових собак відповідає за належне тримання постів вартових собак і справність їхнього спорядження. Він підпорядковується начальникові варти та його помічникові із служби вартових собак і виконує тільки їх розпорядження.

Вожатий вартових собак зобов’язаний:

  • знати чисельність та розміщення постів вартових собак і умови несення служби на них;
  • знати вартових собак своєї зміни та їх поведінку на постах; перевіряти за наказом помічника начальника варти із служби вартових собак поведінку вартових собак на постах, а також стан постів;
  • вживати заходів до негайного усунення виявлених на постах несправностей (обрив троса або ланцюга, заплутування собаки).

Порядок проведення військового поховального ритуалу

Загальні положення

1. Цей Порядок визначає процедуру здійснення військового поховального ритуалу, повноваження посадових осіб Збройних Сил України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних органів щодо проведення та організації військового поховального ритуалу, а також передбачає транспортування, вшанування, прощання та поховання (кремацію) тіла загиблого (померлого) військовослужбовця та інших осіб.

2. Рішення про проведення або відмову від проведення військового поховального ритуалу приймається родичами чи іншими близькими особами, які взяли на себе зобов’язання поховати загиблого (померлого) військовослужбовця, іншу особу.

У разі відсутності родичів чи інших близьких осіб рішення про проведення військового поховального ритуалу приймає:

  • під час поховання військовослужбовця – командир (начальник) військової частини;
  • під час поховання іншої особи – начальник гарнізону, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або керівник місцевої державної адміністрації за місцем поховання такої особи.

3. Військовий поховальний ритуал може здійснюватися за загальною або спеціальною церемонією.

4. Організація проведення військового поховального ритуалу покладається на начальника гарнізону за місцем проведення поховання (перепоховання), а у разі проведення поховання (перепоховання) у населеному пункті, який не входить до гарнізону, – на відповідних керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

5. До повноважень посадової особи, відповідальної за організацію військового поховального ритуалу, належить:

  • забезпечення участі почту;
  • одержання дозволу від родичів чи інших близьких осіб, які зобов’язалися поховати загиблого (померлого) військовослужбовця, на організацію поховання за військовим поховальним ритуалом;
  • організація проведення військового поховального ритуалу за загальною або спеціальною церемонією;
  • сприяння у залученні за погодженням із родичами чи іншими близькими особами загиблих (померлих) військовослужбовців та інших осіб представників релігійних організацій та інших осіб;
  • визначення за погодженням із родичами чи іншими близькими особами часу та місця проведення прощання;
  • повідомлення представників місцевої державної адміністрації або органів місцевого самоврядування про час і місце проведення військового поховального ритуалу;
  • організація транспортування труни з тілом (у межах населеного пункту) до місць вшанування, прощання та поховання (кремації).

6. На підставі рішення начальника гарнізону командир (начальник) військової частини призначає особовий склад почту. У разі проведення військового поховального ритуалу в населеному пункті, що не входить до гарнізону, особовий склад почту призначається командиром (начальником) військової частини за зверненням керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

7. До складу почту для проведення військового поховального ритуалу входять:

  • керівник почту;
  • розпорядник;
  • сурмач і барабанщик (військовий оркестр);
  • почесна варта (до 30 військовослужбовців);
  • поховальна група (до 8 військовослужбовців);
  • салютне відділення (до 6 військовослужбовців);
  • прапороносна група з Державним Прапором України з жалобною стрічкою;
  • прапороносна група з прапором Збройних Сил України (іншого військового формування, державного органу).

Форма одягу особового складу почту визначається посадовою особою, відповідальною за організацію військового поховального ритуалу.

8. Посадові особи місцевих державних адміністрацій або органів місцевого самоврядування сприяють особі, відповідальній за організацію військового поховального ритуалу, зокрема:

  • забезпечують вивішування Державного Прапора України з жалобною стрічкою на адміністративних будинках населеного пункту;
  • рекомендують підприємствам, установам, організаціям та закладам усіх форм власності, що знаходяться поблизу місця прощання із загиблим (померлим) військовослужбовцем, обмежити проведення розважальних та інших масових заходів;
  • у разі загибелі та поховання в один день трьох та більше військовослужбовців, які загинули під час виконання завдань за призначенням, в Україні оголошується День національної жалоби, центральні засоби масової інформації розповсюджують інформацію про подію.

9. Підрозділи Національної поліції України у разі потреби забезпечують перекриття руху транспортних засобів на ділянках доріг під час руху поховального кортежу.

Порядок проведення військового поховального ритуалу за загальною церемонією

10. Військовий поховальний ритуал за загальною церемонією здійснюється при похованні осіб, визначених пунктами “б”, “в”, “г”, “ґ”, “д”, “е” частини другої статті 81 цього Статуту, і включає організацію проведення прощання, транспортування та поховання (кремації) тіла загиблого (померлого) військовослужбовця чи іншої особи.

Для організації військового поховального ритуалу за загальною церемонією начальник відповідного гарнізону (керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки) призначає почет у складі, визначеному пунктом 7 Порядку проведення військового поховального ритуалу (крім розпорядника та прапороносної групи з прапором Збройних Сил України (іншого військового формування, державного органу).

Прощання

11. Прощання проводиться у місці, узгодженому з родичами чи іншими близькими особами, а у разі їх відсутності – з посадовою особою, яка приймала рішення про проведення військового поховального ритуалу. За згодою родичів чи інших близьких осіб під час прощання може проводитися релігійний ритуал.

12. Під час прощання з обох боків у голові труни виставляються двоє чатових з числа почесної варти, прапороносні групи з Державним Прапором України та прапором Збройних Сил України (інших військових формувань, державних органів).

За труною, рівновіддалено від чатових, встановлюється мольберт із портретом загиблого (померлого) військовослужбовця (далі – мольберт), іншої особи. Ліворуч від мольберта на окремій підставці (столі) розміщуються подушечки для нагород.

Для несення державних нагород загиблого (померлого) військовослужбовця розпорядник призначає по одній особі на кожну подушечку з державною нагородою (нагородами).

Кожен орден прикріплюють до окремої подушечки малинового кольору розміром 25 х 25 сантиметрів. Медалі можуть прикріплятися по декілька штук на одній подушечці.

Під час прощання у культових спорудах прапороносні групи дозволяється не виставляти.

13. Після закінчення прощання особовий склад поховальної групи накриває труну віком та покриває її Державним Прапором України таким чином, щоб повністю покрити віко і бокові сторони труни, при цьому синя смуга накривала ліву половину труни, а жовта – праву. Кути прапора загортаються до центру в голові і ногах труни та закріплюються защіпкою.

Державний Прапор України виготовляється з атласної тканини у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

14. Першою з місця прощання виходить прапороносна група з Державним Прапором України, за нею – інший особовий склад почту, що не задіяний у винесенні труни.

Прапороносна група з Державним Прапором України та інший особовий склад почту вишиковуються поруч з катафалком або спеціально обладнаним транспортним засобом (далі – катафалк) у розгорнутий стрій фронтом до виходу або місця, звідки мають винести труну з тілом.

15. Під час винесення труни з тілом з місця прощання до катафалка керівник почту, не змінюючи свого місця в строю, подає команду “СТРУНКО”, прикладає руку до головного убору. Сурмач і барабанщик виконують сигнал № 1 для віддання військових почестей “Пам’ять” (додаток 1 до Порядку проведення військового поховального ритуалу).

Після цього почет вирушає до місця поховання, де вишиковується для зустрічі поховального кортежу в місці, визначеному розпорядником.

Транспортування

16. Труна з тілом переміщується катафалком.

17. Транспортування труни з тілом загиблого (померлого) військовослужбовця, іншої особи, організація взаємодії з питань оповіщення відповідних посадових осіб про час прибуття труни з тілом загиблого (померлого) військовослужбовця до населеного пункту, де призначено проведення військового поховального ритуалу, здійснюється силами та засобами, визначеними Міністерством оборони України, Службою зовнішньої розвідки України, Службою безпеки України, Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації України, Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України, Управлінням державної охорони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, державними органами або органами місцевого самоврядування.

18. Для транспортування труни з тілом з місця прощання до місця поховання (кремації) утворюється поховальний кортеж. Поховальний кортеж рухається у такому порядку:

  • службовий транспортний засіб Національної поліції України з увімкненим проблисковим маячком;
  • катафалк;
  • інші транспортні засоби.

Після прибуття до місця поховання (кремації) поховальна група знімає труну з тілом з катафалка, почет вишиковується на визначених керівником почту місцях: прапороносна група з Державним Прапором України, військовослужбовець з хрестом (за потреби), військовослужбовець з портретом, військовослужбовець з подушечкою з нагородами, поховальна група з труною, прапороносна група з прапором Збройних Сил України (іншого військового формування, державного органу), родичі чи інші близькі особи покійного, інші учасники церемонії, сурмач і барабанщик.

Поховання

19. На місці поховання почет, крім поховальної групи, шикується фронтом до могили на відстані 5-20 метрів від неї (додаток 2 до Порядку проведення військового поховального ритуалу “Схема розміщення військовослужбовців почту, родичів чи інших близьких осіб загиблого (померлого) військовослужбовця, іншої особи на місці поховання під час проведення військового поховального ритуалу”).

Труну проносять у тиші до місця поховання та за наказом керівника почту встановлюють на спусковий механізм, а за його відсутності – на спеціальні підставки для труни (додаток 3 до Порядку проведення військового поховального ритуалу “Конструкція спускового механізму для опускання труни до поховальної ями”).

Поховальна група знімає з труни Державний Прапор України та розгортає його над нею.

Салютна команда салютує трьома залпами холостими патронами. З першим залпом салюту барабанщик та сурмач виконують сигнал № 2 для віддання військових почестей “Шана” (додаток 4 до Порядку проведення військового поховального ритуалу).

Поховальна група складає Державний Прапор України (додаток 5 до Порядку проведення військового поховального ритуалу “Схема складання Державного Прапора України”). Керівник почту приймає Державний Прапор України.

20. Керівник почту підходить до родича чи іншої близької особи та вручає Державний Прапор України з словами:

“Від імені Президента України – Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України прошу прийняти цей прапор як символ держави, якій вірно і до кінця служив Ваш чоловік (дружина/син/донька/брат/сестра/батько/мати/рідний)”.

Після цього керівник почту повертається на попереднє місце та, звертаючи погляд на труну перед собою, повільно прикладає руку до головного убору.

Керівник почту дає команду поховальній групі стати у стрій поряд із салютним відділенням.

21. Прапороносна група з Державним Прапором України, сурмач, барабанщик та салютне відділення на чолі з керівником почту залишають місце поховання.

22. За потреби священнослужитель здійснює релігійний обряд, труну опускають у могилу.

Порядок проведення військового поховального ритуалу за спеціальною церемонією

23. Військовий поховальний ритуал за спеціальною церемонією здійснюється у разі поховання осіб, визначених частиною другою статті 81 цього Статуту, відповідно до:

  • пункту “а”;
  • пунктів “б”, “в”, “г”, “ґ”, “д”, яким присвоєно звання Героя України;
  • пунктів “б”, “в”, “г”, “ґ”, “д”, нагороджених орденами Богдана Хмельницького трьох ступенів або орденами “За мужність” трьох ступенів.

Військовий поховальний ритуал за спеціальною церемонією включає організацію проведення вшанування, прощання, транспортування та поховання (кремації) тіла загиблого (померлого) військовослужбовця чи іншої особи.

Для організації військового поховального ритуалу за спеціальною церемонією начальник відповідного гарнізону (керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки) призначає почет у складі, визначеному пунктом 7 Порядку проведення військового поховального ритуалу.

Вшанування

24. Вшанування проводиться за бажанням родичів чи інших близьких осіб військовослужбовця у місті Києві, обласних (районних) центрах, інших населених пунктах або у військовій частині (за місцем виконання завдань).

25. Організація вшанування загиблого (померлого) військовослужбовця у військовій частині (за місцем виконання завдань) здійснюється командиром військової частини відповідно до Порядку проведення військового поховального ритуалу за спеціальною процедурою.

26. Вшанування проводиться у визначених відповідними начальниками гарнізонів (керівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) місцях за погодженням з родичами чи іншими близькими особами військовослужбовця, який загинув (помер), місцевими державними адміністраціями, а у місті Києві – з Київською міською державною адміністрацією.

Під час вшанування загиблих (померлих) військовослужбовців, визначених пунктом “а” частини другої статті 81 цього Статуту, в обласних (районних) центрах, інших населених пунктах здійснюється пряма теле- і радіотрансляція з місця її проведення та одночасно проводиться вшанування пам’яті загиблого (померлого) військовослужбовця в Меморіальному комплексі Міністерства оборони України. Порядок проведення заходу щодо вшанування пам’яті в Меморіальному комплексі Міністерства оборони України визначається Міністерством оборони України.

Пряма теле- і радіотрансляція здійснюється інформаційними службами органів державної влади та органів місцевого самоврядування за згодою родичів чи інших близьких осіб відповідно до Закону України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації”.

27. Для організації вшанування начальник відповідного гарнізону (керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки) здійснює:

  • забезпечення, за погодженням з родичами чи іншими близькими особами загиблого (померлого) військовослужбовця, участі у вшануванні представників релігійних організацій;
  • організацію взаємодії з органами державної влади та органами місцевого самоврядування щодо участі їх представників у вшануванні;
  • погодження із родичами чи іншими близькими особами та представниками відповідної місцевої державної адміністрації часу і місця проведення вшанування;
  • узгодження маршруту руху поховального кортежу.

28. Перед початком вшанування до визначеного місця прибувають родичі чи інші близькі особи (за згодою), почет, запрошені.

29. Під час внесення труни з тілом з катафалка до місця вшанування виконується сигнал № 1 для віддання військових почестей “Пам’ять” (додаток 1 до Порядку проведення військового поховального ритуалу).

30. Від місця під’їзду катафалка до місця вшанування з обох боків дороги вишиковуються присутні обличчям один до одного, створюючи коридор. Праворуч від місця зупинки катафалка шикуються дві прапороносні групи та поховальна група.

Військовий оркестр (сурмач і барабанщик) розміщуються праворуч від прапороносної групи з прапором Збройних Сил України обличчям до бічної сторони постаменту для труни.

За постаментом для труни встановлюється мольберт із портретом загиблого (померлого) військовослужбовця. Поруч з ним розміщуються військовослужбовці з числа почесної варти для тримання та перенесення подушечок з орденами та медалями, якими був нагороджений військовослужбовець, який загинув (помер).

31. Супроводження внесення труни з тілом та постановки її на постамент здійснюється прапороносними групами з Державним Прапором України та прапором Збройних Сил України (інших військових формувань, державних органів), на яких закріплені жалобні стрічки.

Особовий склад почту від катафалка до постаменту для труни рухається у такому порядку:

  • прапороносна група з Державним Прапором України;
  • поховальна група з труною;
  • прапороносна група з прапором Збройних Сил України (інших військових формувань, державних органів).

Прапороносна група з Державним Прапором України стає ліворуч від постаменту для труни, а прапороносна група з прапором Збройних Сил України (інших військових формувань, державних органів) – праворуч.

32. Після встановлення труни на постамент поховальною групою здійснюється процедура обгортання труни Державним Прапором України, під час якої виконується Державний Гімн України.

33. Розпорядник оголошує інформацію про загиблого (померлого) військовослужбовця та запрошує представника Офісу Президента України (органу місцевої влади, органу місцевого самоврядування) для передачі Листа пошани і скорботи.

Представник Офісу Президента України бере участь у військовому поховальному ритуалі та здійснює передачу Листа пошани і скорботи за дорученням Президента України.

34. Представник Офісу Президента України (органу місцевої влади, органу місцевого самоврядування) вручає Лист пошани і скорботи одному з родичів чи іншій близькій особі або представнику військової частини, в якій загиблий (померлий) військовослужбовець проходив військову службу.

У разі відмови (відсутності можливості) родичів чи інших близьких осіб брати участь у проведенні вшанування передача родичам чи іншим близьким особам Листа пошани і скорботи здійснюється представником військової частини на місці поховання.

35. У день проведення військового поховального ритуалу під час вшанування загиблого (померлого) військовослужбовця у Меморіальному комплексі Міністерства оборони України:

  • до Книги пам’яті вносяться дата загибелі, прізвище, ім’я та по батькові, дата народження, військове звання загиблого (померлого) військовослужбовця, найменування військової частини (підрозділу);
  • на стіні Меморіального комплексу Міністерства оборони України розміщується табличка з прізвищем та ініціалами загиблого (померлого) військовослужбовця.

36. За командою керівника почту першою з місця вшанування виходить прапороносна група з Державним Прапором України, за ними – поховальна група з труною та прапороносна група з прапором Збройних Сил України (інших військових формувань, державних органів). Прапороносні групи та інший особовий склад почту вишиковуються поруч з катафалком у розгорнутий стрій фронтом до виходу або місця (приміщення) вшанування.

37. Під час винесення труни з тілом з місця вшанування до катафалка (спеціально обладнаного транспортного засобу) виконується сигнал № 2 для віддання військових почестей “Шана” (додаток 4 до Порядку проведення військового поховального ритуалу).

38. Прощання, транспортування та поховання осіб, визначених пунктом 23 Порядку проведення військового поховального ритуалу за спеціальною церемонією здійснюється відповідно до Порядку проведення військового поховального ритуалу за загальною церемонією.

Під час поховання, за відсутності уповноважених осіб, визначених пунктом 34 Порядку проведення військового поховального ритуалу за спеціальною церемонією, представник військової частини передає родичу чи іншій близькій особі Лист пошани і скорботи, у разі якщо його не було передано під час церемонії вшанування.

У разі відмови родичів чи інших близьких осіб від проведення вшанування на місці поховання під час виконання салютною командою трьох залпів холостими патронами оркестр виконує Державний Гімн України.

Порядок дій почту під час кремації тіла загиблого (померлого) військовослужбовця та іншої особи за загальною церемонією

39. Після прибуття до місця кремації почет, крім поховальної групи, шикується фронтом перед крематорієм на відстані 5-20 метрів від нього.

Від місця під’їзду катафалка до місця кремації з обох боків дороги вишиковуються присутні обличчям один до одного, створюючи коридор. Праворуч від місця зупинки катафалка шикується прапороносна група з Державним Прапором України та поховальна група.

Військовий оркестр (сурмач і барабанщик) розміщується праворуч від прапороносної групи з Державним Прапором України обличчям до бічної сторони постаменту для труни.

За постаментом для труни встановлюється мольберт із портретом загиблого (померлого) військовослужбовця.

40. Супроводження внесення труни з тілом та постановки її на постамент здійснюється прапороносною групою з Державним Прапором України, на якому закріплено жалобну стрічку.

Особовий склад почту від катафалка до постаменту для труни рухається у такому порядку:

  • прапороносна група з Державним Прапором України;
  • поховальна група з труною.

Прапороносна група з Державним Прапором України стає ліворуч від постаменту для труни.

41. Під час внесення труни з тілом з катафалка до постаменту виконується сигнал № 1 для віддання військових почестей “Пам’ять” (додаток 1 до Порядку проведення військового поховального ритуалу).

За наказом керівника почту поховальна група знімає з труни Державний Прапор України та розгортає його над нею.

Салютна команда салютує трьома залпами холостими патронами.

Поховальна група складає Державний Прапор України. Керівник почту приймає Державний Прапор України.

42. Керівник почту підходить до родича чи іншої близької особи та вручає Державний Прапор України з словами:

“Від імені Президента України – Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України прошу прийняти цей прапор як символ держави, якій вірно і до кінця служив Ваш чоловік (дружина/син/донька/брат/сестра/батько/мати/рідний)”.

Після цього керівник почту повертається на попереднє місце та, звертаючи погляд на труну перед собою, повільно прикладає руку до головного убору. Уповноважений представник органу місцевої влади, органу місцевого самоврядування або військової частини, де проходив службу загиблий (померлий) військовослужбовець, проживала (працювала) інша особа, підходить до труни, представляється, виголошує промову, передає родичу чи іншій близькій особі Лист пошани і скорботи, в разі якщо його не було передано під час церемонії вшанування.

43. Після завершення промови представника органу місцевої влади, органу місцевого самоврядування або військової частини та інших учасників військового поховального ритуалу (за згодою) керівник почту дає команду поховальній групі на внесення труни з тілом загиблого (померлого) військовослужбовця до місця кремації, барабанщик та сурмач виконують сигнал № 2 для віддання військових почестей “Шана” (додаток 4 до Порядку проведення військового поховального ритуалу).

44. Після постановки труни з тілом загиблого (померлого) військовослужбовця поховальна група, прапороносна група з Державним Прапором України, сурмач, барабанщик та салютне відділення під керівництвом керівника почту залишають місце кремації.

45. За потреби священнослужитель здійснює релігійний обряд, труну опускають у крематорій.

Порядок дій почту під час кремації тіла загиблого (померлого) військовослужбовця та іншої особи за спеціальною церемонією

46. Після прибуття до місця кремації почет, крім поховальної групи, шикується фронтом перед крематорієм на відстані 5-20 метрів від нього.

Від місця під’їзду катафалка до місця кремації з обох боків дороги вишиковуються присутні обличчям один до одного, створюючи коридор. Праворуч від місця зупинки катафалка шикуються дві прапороносні групи та поховальна група.

Військовий оркестр (сурмач і барабанщик) розміщується праворуч від прапороносної групи з Державним Прапором України обличчям до бічної сторони постаменту для труни.

За постаментом для труни встановлюється мольберт із портретом загиблого (померлого) військовослужбовця, іншої особи.

47. Супроводження внесення труни з тілом та постановки її на постамент здійснюється прапороносними групами з Державним Прапором України та прапором Збройних Сил України (іншого військового формування, державного органу), на яких закріплені жалобні стрічки.

Особовий склад почту від катафалка до постаменту для труни рухається у такому порядку:

  • прапороносна група з Державним Прапором України;
  • поховальна група з труною;
  • прапороносна група з прапором Збройних Сил України (іншого військового формування, державного органу).

Прапороносна група з Державним Прапором України стає ліворуч від постаменту для труни, а прапороносна група з прапором Збройних Сил України (іншого військового формування, державного органу) – праворуч.

48. Під час внесення труни з тілом з катафалка до постаменту виконується сигнал № 1 для віддання військових почестей “Пам’ять” (додаток 1 до Порядку проведення військового поховального ритуалу).

За наказом керівника почту поховальна група знімає з труни Державний Прапор України та розгортає його над нею.

Салютна команда салютує трьома залпами холостими патронами. З першим залпом салюту оркестр виконує Державний Гімн України.

Поховальна група складає Державний Прапор України. Керівник почту приймає Державний Прапор України.

49. Керівник почту підходить до родича чи іншої близької особи та вручає Державний Прапор України з словами:

“Від імені Президента України – Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України прошу прийняти цей прапор як символ держави, якій вірно і до кінця служив Ваш чоловік (дружина/син/донька/брат/сестра/батько/мати/рідний)”.

Після цього керівник почту повертається на попереднє місце та, звертаючи погляд на труну перед собою, повільно прикладає руку до головного убору. Потім він сигналізує розпоряднику щодо виголошення прощальної промови. Уповноважений представник органу місцевої влади, органу місцевого самоврядування або військової частини, де проходив службу загиблий (померлий) військовослужбовець, підходить до труни, представляється, виголошує промову, передає родичу чи іншій близькій особі Лист пошани і скорботи, в разі якщо його не було передано під час церемонії вшанування.

50. Після завершення промови представника органу місцевої влади, органу місцевого самоврядування або військової частини та інших учасників військового поховального ритуалу (за згодою) керівник почту дає команду поховальній групі на внесення труни з тілом загиблого (померлого) військовослужбовця до місця кремації, барабанщик та сурмач виконують сигнал № 2 для віддання військових почестей “Шана” (додаток 4 до Порядку проведення військового поховального ритуалу).

51. Після постановки труни з тілом загиблого (померлого) військовослужбовця поховальна група, прапороносні групи з Державним Прапором України та прапором Збройних Сил України (іншого військового формування, державного органу), військовий оркестр (сурмач і барабанщик) та салютне відділення під керівництвом керівника почту залишають місце кремації.

52. За потреби священнослужитель здійснює релігійний обряд, труну опускають у крематорій.

{Додаток 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1357-IX від 30.03.2021; в редакції Закону № 1622-IX від 02.07.2021}

Якщо у вас виникнуть питання, пишіть нам на електронну пошту або у Facebook чи Telegram.

Наскільки корисна інформація?

Оцініть сторінку

Середній рейтинг 5 / 5. Кількість голосів: 1

Ще немає оцінок.

We are sorry that this post was not useful for you!

Let us improve this post!

Tell us how we can improve this post?

guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ви можете прокоментувати даний матеріалx
()
x