Інвалідність живе у суспільстві, а не в особі… Інвалідність - не медична, а соціальна проблема. Сьогодні в основі соціальної моделі інвалідності лежить не фізіологія особи (порушення стану здоров’я), що роблить її «інвалідом», а бар’єрна природа суспільства. Людина з інвалідністю — звичайна людина з неповторним характером, своїми слабкостями та сильними сторонами, своїми мріями. Конвенція ООН „Про права людей з інвалідністю” говорить про те, що інвалідність – це різноманіття роду людського (ст.3.d.). Усі різні — усі рівні! Замість терміну «інвалід» краще вживати «людина з інвалідністю».

При взаємодії з особою з інвалідністю:

  • Говоріть звичним тоном. Не говоріть повчально або зверхньо.
  • Поводьтеся просто, точно та проявляйте нейтральність.
  • Використовуйте ввічливу, коректну мову, що підтверджує повагу та звичну люб’язність.
  • Слова, які Ви вживаєте, не повинні підсилювати стереотипи, які дискримінують людину з інвалідністю.
  • Ніколи не говоріть замість людини, з якою Ви спілкуєтесь, і не закінчуйте замість неї речення.
  • Звертайтеся до осіб з інвалідністю так само, як і до всіх інших людей.
  • Спілкуйтеся з людьми з інвалідністю напряму, навіть якщо їх супроводжує перекладач або помічник.
  • Спілкуйтеся з людиною, а не з її психофізичними порушеннями. Фокусуйтеся не на інвалідності, а на людині або на проблемі, яку ви обговорюєте.
  • Завжди запитуйте, чи потрібна допомога, перш ніж надати її.
  • Якщо Ви не знаєте, що Вам робити - запитайте. Людина в інвалідному підкаже Вам, що і як потрібно зробити.
  • Якщо Ви зробили помилку - вибачтеся, поправте себе, зробіть для себе висновки і продовжуйте.