Розділ 6 | Про Статут внутрішньої служби ЗСУ < Мобільна програма Патруль

Розділ 6. Збереження і зміцнення здоров’я військовослужбовців

233. Збереження і зміцнення здоров’я, фізичний розвиток
військовослужбовців – важлива і невід’ємна частина їх підготовки
до виконання військового обов’язку. Піклування командира
(начальника) про здоров’я підлеглих є одним з основних його
обов’язків у діяльності щодо забезпечення постійної бойової
готовності військової частини (підрозділу).

234. Збереження і зміцнення здоров’я військовослужбовців
досягається шляхом:

проведення командирами (начальниками) заходів, спрямованих на
створення здорових умов служби і побуту;

систематичного загартовування і фізичного розвитку;

виконання санітарно-гігієнічних, протиепідемічних і
лікувально-профілактичних заходів.

Створення здорових умов служби і побуту військовослужбовців

235. Повсякденна діяльність військовослужбовців у будь-якій
обстановці має здійснюватися з додержанням вимог військових
статутів і порадників щодо створення здорових умов їх служби і
побуту. При цьому використовується специфіка завдань, що
виконуються, кліматичні умови, екологічна обстановка в районі
дислокації військової частини, стан матеріального забезпечення і
казармено-житлового фонду.

236. Основними напрямами діяльності командирів (начальників)
щодо створення здорових умов служби і побуту військовослужбовців
є:

встановлення і своєчасне доведення до військовослужбовців
необхідних вимог безпеки, забезпечення їх виконання;

суворе виконання санітарних норм і вимог військових статутів
щодо розміщення військовослужбовців, організації їх харчування,
водопостачання та інших видів матеріального і побутового
забезпечення;

організація точного виконання розпорядку дня;

своєчасне і повне доведення до кожного військовослужбовця
встановлених норм забезпечення;

усунення або зниження до встановлених меж впливу шкідливих
факторів на здоров’я військовослужбовців, вжиття заходів щодо
поліпшення екологічної обстановки в районі розташування військової
частини (підрозділу).

Загартування і фізичний розвиток військовослужбовців

237. Загартування військовослужбовців проводиться з метою
підвищення стійкості їх організму до змін фізичних факторів
довкілля, до умов, пов’язаних з особливостями військової служби і
виконанням бойових завдань.

238. Заходи щодо загартування військовослужбовців проводяться
їх командирами (начальниками) під систематичним контролем
начальника медичної служби. Під час планування цих заходів
враховуються стан здоров’я військовослужбовців, їх вік та
кліматичні умови місцевості.

239. Загартування військовослужбовців має проводитися
безперервно шляхом комплексного використання водних, сонячних та
повітряних процедур у поєднанні із заняттями з фізичної підготовки
і спорту.

Основними способами загартування військовослужбовців є:

щоденне виконання фізичних вправ на відкритому повітрі;

обмивання до пояса холодною водою або нетривале прийняття
холодного душу;

полоскання горла холодною водою, а також миття ніг холодною
водою перед сном;

проведення у зимовий період лижних тренувань і занять;

проведення у літній період занять і спортивно-масових заходів
у полегшеному одязі; прийняття сонячних ванн, купання у відкритих
водоймах у вільний від занять і робіт час та у вихідні дні, а для
військовослужбовців строкової служби – тільки під час
організованого купання, навчальних занять і змагань з плавання.

240. Виконання фізичних вправ проводиться під час ранкової
фізичної зарядки, навчальних занять, спортивно-масової роботи, в
процесі навчально-бойової діяльності військовослужбовців, а також
під час самостійних тренувань.

На заняттях виконуються фізичні вправи з використанням різних
способів тренування і дозування фізичного навантаження з
урахуванням належності військовослужбовців до видів Збройних Сил і
родів військ, віку і стану здоров’я.

Заняття спортом проводяться в спортивних секціях і командах у
години, встановлені розпорядком дня.

Санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи

241. Кожний військовослужбовець повинен піклуватися про
збереження свого здоров’я, не приховувати хвороб, суворо
додержуватися правил особистої, громадської гігієни та
утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).

Кожний командир (начальник) зобов’язаний забезпечити у
підпорядкованій йому частині (підрозділі) додержання
військовослужбовцями правил особистої і громадської гігієни.

242. Додержання правил особистої гігієни включає:

ранкове і вечірнє вмивання з чищенням зубів;

миття рук перед прийманням їжі;

своєчасне гоління, підстригання волосся та обрізання нігтів;

щотижневе миття в лазні зі зміною натільної і постільної
білизни, онуч і шкарпеток;

утримання в чистоті обмундирування, взуття й постелі,
своєчасну заміну підкомірців.

Зачіска військовослужбовця, а також вуса, борода, якщо вони
є, мають відповідати вимогам гігієни і не заважати використанню
засобів індивідуального захисту та носінню спорядження. Носіння
бороди дозволяється тільки офіцерам і прапорщикам (мічманам) за
наявності медичних показань.

Правила громадської гігієни включають підтримання чистоти в
спальних приміщеннях, туалетах та інших кімнатах загального
користування, регулярне провітрювання приміщень, підтримання
чистоти у місцях загального користування, а також на території
розташування військової частини.

243. Усім військовослужбовцям проводяться запобіжні щеплення
проти основних інфекційних хвороб. Щеплення можуть бути плановими
і проводитися за епідемічними показаннями.

Планові запобіжні щеплення всьому особовому складові
військової частини проводяться відповідно до календаря щеплень, а
щеплення за епідемічними показаннями – за наказом старшого
командира (начальника).

Від проведення щеплень військовослужбовці звільняються тільки
за висновком лікаря.

Відмітки про щеплення заносяться у військові квитки і
засвідчуються печаткою військової частини, а до медичних книжок
додатково заносяться відмітки про звільнення від щеплень.

244. Військовослужбовець зобов’язаний доповісти за командою
про випадки виникнення інфекційних захворювань в осіб, які
проживають з ним в одній квартирі (кімнаті гуртожитку) і
допускаються до виконання службових обов’язків з дозволу командира
військової частини за висновком та рекомендаціями начальника
медичної служби.

245. У разі виявлення у військовій частині інфекційного
хворого начальник медичної служби негайно доповідає про це
командирові частини і старшому медичному начальникові, забезпечує
ізоляцію і госпіталізацію хворих, проведення дезінфекції у
підрозділах, спостереження за особами, які були у контакті з
хворими, і посилення санітарно-гігієнічного контролю.

У разі потреби рішенням старшого начальника у військовій
частині запроваджується режим обсервації або карантин,
забороняється або обмежується контакт з цивільним населенням,
проведення зборів особового складу і масових заходів,
облаштовуються додаткові ізолятори.

Лікувально-профілактичні заходи

246. Основними лікувально-профілактичними заходами є
диспансеризація, амбулаторне, стаціонарне і санаторно-курортне
лікування військовослужбовців.

З метою запобігання поширенню інфекційних захворювань
лікувально-профілактичні заходи, які пропонуються медичною
службою, обов’язкові для виконання всіма військовослужбовцями.

247. Диспансеризація включає медичний контроль за станом
здоров’я особового складу, активне завчасне виявлення захворювань,
вивчення умов служби і побуту військовослужбовців, виявлення
факторів, які негативно впливають на їх здоров’я, проведення
профілактичних і лікувально-оздоровчих заходів.

248. Медичний контроль за станом здоров’я військовослужбовців
здійснюється шляхом проведення:

щоденного медичного спостереження за ними у процесі бойової
підготовки і в побуті;

медичних оглядів;

поглиблених і контрольних медичних обстежень.

249. Медичному оглядові підлягають:

весь особовий склад полку – перед проведенням профілактичних
щеплень;

рядовий, сержантський і старшинський склад – у лазні перед
миттям;

особовий склад чергових сил (змін) – перед заступанням на
бойове чергування (бойову службу);

військовослужбовці, робота яких пов’язана з можливим впливом
несприятливих факторів, а також особи, які перебувають під
диспансерним динамічним наглядом, – в установлені для них терміни;

особи, які постійно працюють у їдальнях, на продовольчих
складах, об’єктах водопостачання, у пекарнях, лазнях, пральнях, і
санітари – один раз на тиждень;

особовий склад добового наряду, який призначається у наряд по
їдальні та виконує обов’язки зі стрілецькою зброєю;

усі військовослужбовці строкової служби, новоприбулі, а також
ті, що повернулися з відпустки, відряджень і лікувальних закладів
після одужання, – в день прибуття до військової частини після
доповідання про це безпосередньому командирові (начальникові);

водії – перед виїздом у рейс;

учасники спортивних змагань – перед змаганнями;

заарештовані у дисциплінарному порядку – перед відправленням
на гауптвахту, а також після повернення до підрозділу.

Поглиблені медичні обстеження здійснюються з метою оцінки
фізичного розвитку, стану здоров’я і проводяться:

нового поповнення – протягом двох тижнів після прибуття до
військової частини;

військовослужбовців строкової служби – двічі на рік перед
початком зимового і літнього періодів навчання;

офіцерів, прапорщиків та військовослужбовців, які проходять
військову службу за контрактом, – раз на рік.

До проведення медичного обстеження військовослужбовців
залучаються лікарі-спеціалісти із військово-лікувальних закладів.

250. Час, порядок і місце проведення медичного обстеження та
огляду особового складу підрозділів військової частини
оголошуються в наказі по частині. Забороняється призначати медичні
обстеження та огляди підрозділів у дні відпочинку.

251. Роту на медичне обстеження представляє командир роти, на
медичний огляд – старшина роти. На медичних обстеженнях особового
складу роти зобов’язані бути присутніми всі офіцери і прапорщики
роти. Вони повинні повідомляти лікарю про свої спостереження за
станом здоров’я підлеглих. Записи про результати медичних
обстежень та оглядів особового складу роти лікар заносить до
медичних книжок. Військовослужбовці, які за станом здоров’я
потребують диспансерного нагляду, беруться на облік і періодично
підлягають контрольним медичним обстеженням.

252. Військовослужбовці, які з поважних причин не пройшли
медичного обстеження, направляються за наказом командира роти до
медичного пункту військової частини (поліклініки, поліклінічного
відділення військового госпіталю) при першій можливості.

253. Про результати медичного обстеження особового складу
військової частини, а також пропозиції щодо проведення необхідних
лікувально-оздоровчих заходів начальник медичної служби частини
доповідає командирові частини.

254. Військовослужбовці зобов’язані негайно повідомити про
захворювання безпосередньому начальникові, який зобов’язаний
направити хворого до медичного пункту частини.

255. Амбулаторний прийом проводиться в медичному пункті
військової частини лікарем (фельдшером) у години, встановлені
розпорядком дня військової частини.

Військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму,
направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час
доби.

256. Військовослужбовці рядового, сержантського і
старшинського складу направляються до медичного пункту частини
черговим роти під командою санітарного інструктора роти або
старшого, призначеного з числа хворих. Книга запису хворих (згідно
з додатком 14 до цього Статуту) за підписом старшини роти
подається черговому медичного пункту не пізніше ніж за 2 години до
початку амбулаторного прийому. Черговий фельдшер контролює
прибуття до медичного пункту всіх військовослужбовців, занесених
до книги запису хворих.

Після огляду лікарем (фельдшером) хворі залежно від характеру
хвороби направляються для лікування.

Хворі, яким призначене амбулаторне лікування, для приймання
ліків і проведення інших лікувальних процедур, а також ті, що
потребують консультації медичних спеціалістів, направляються до
медичного пункту військової частини у дні і години, зазначені
лікарем у книзі запису хворих.

Після одержання медичної допомоги військовослужбовці
повертаються в розташування роти під командуванням санітарного
інструктора або старшого. Старший команди передає книгу запису
хворих черговому роти, який подає її командирові роти. За
висновком лікаря (фельдшера), зазначеним у книзі запису хворих, і
відповідним рішенням командира роти старшина роти віддає необхідні
вказівки.

Офіцери та військовослужбовці військової служби за
контрактом, за висновком лікаря можуть залишатися для лікування на
квартирах (удома). Про результати огляду хворих, характер поданої
допомоги і призначення лікар робить відповідні відмітки в медичних
книжках та видає довідки про стан здоров’я. ( Частина п’ята статті
256 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1420-IV ( 1420-15 )
від 03.02.2004 )

257. Висновок про часткове або повне звільнення
військовослужбовців строкової служби від занять, робіт, несення
служби у наряді, а офіцерів та військовослужбовців військової
служби за контрактом, – від виконання службових обов’язків дається
лікарем, а у військових частинах, де лікар за штатом не
передбачений, – фельдшером не більше ніж на шість діб. У разі
потреби термін звільнення може бути продовжено. Рекомендації
лікаря (фельдшера) про часткове або повне звільнення від виконання
обов’язків підлягають виконанню посадовими особами. ( Частина
перша статті 257 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1420-IV
( 1420-15 ) від 03.02.2004 )

По закінченні терміну звільнення за висновком лікаря
військовослужбовці мають бути направлені у разі потреби на
повторний медичний огляд. Про звільнення від виконання службових
обов’язків офіцерів і військовослужбовців військової служби за
контрактом на підставі довідки лікаря (фельдшера) і
про вихід їх на службу після хвороби оголошується в наказі по
військовій частині. ( Частина друга статті 257 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 1420-IV ( 1420-15 ) від 03.02.2004 )

258. Зарахування військовослужбовців строкової служби на
дієтичне харчування здійснюється наказом по військовій частині на
термін до трьох місяців на основі висновку начальника медичної
служби військової частини.

259. У медичному пункті військової частини проводиться
14-денне стаціонарне лікування хворих, а також
військовослужбовців, направлених з лікувальних закладів (частин)
на лікування та реабілітацію.

260. На стаціонарне лікування поза розташуванням військової
частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря
військової частини, а для подання невідкладної допомоги за
відсутності лікаря – черговим фельдшером (санітарним інструктором)
медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові
медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних
закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного
інструктора).

У разі направлення на лікування поза розташуванням частини
військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і
мати при собі направлення, підписане командиром військової
частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні
особисті речі, атестат на продовольство, довідку про травму
(каліцтво, поранення, контузію) і медичну характеристику, а в разі
вибуття на лікування за межі гарнізону – додатково атестат на
речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця
розташування лікувального закладу і назад.

{ Частина друга статті 260 в редакції Закону N 2049-VIII
( 2049-19 ) від 18.05.2017 }

У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про травму
(каліцтво, поранення, контузію) до направлення пораненого
військовослужбовця на лікування поза розташуванням військової
частини, вона надсилається до військового комісаріату, до якого
приписаний військовослужбовець, який отримав травму (каліцтво,
поранення, контузію), протягом 30 днів з дня отримання травми
(каліцтва, поранення, контузії) або протягом 30 днів з дня
надходження відповідної вимоги військового комісаріату.

{ Статтю 260 доповнено частиною третьою згідно із Законом
N 2049-VIII ( 2049-19 ) від 18.05.2017 }

261. Про всіх військовослужбовців, яких направлено на
стаціонарне лікування поза частиною, начальник (командир)
лікувального закладу (частини) зобов’язаний у той же день
повідомити командирові частини, з якої ці військовослужбовці
прибули. Про хворих з отруєнням чи травмами начальник (командир)
лікувального закладу (частини) зобов’язаний негайно доповісти
командирові військової частини, з якої прибув хворий (хворі), а з
інфекційними захворюваннями, крім того, – у найближчий
санітарно-епідеміологічний заклад. Військовослужбовці, які
захворіли в період відпустки або у відрядженні, на стаціонарне
лікування направляються військовими комендантами або військовими
комісарами.

262. Начальник (командир) лікувального закладу (частини)
зобов’язаний за 5 днів до виписки військовослужбовців повідомити
про це командирові військової частини, з якої вони прибули. У день
виписки військовослужбовцеві лікувальним закладом (частиною)
видаються відповідні документи, і він самостійно (якщо не прибув
супровідник з частини) направляється у військову частину, з якої
прибув; після повернення до військової частини і доповіді
безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці
направляються до медичного пункту частини, де здають медичні
документи; інші документи здаються старшині роти.

Банно-пральне обслуговування

263. Військовослужбовці повинні митися у лазні не рідше
одного разу на тиждень, а кухарі і пекарі, крім того, щоденно
приймати душ. Механіки-водії (водії), інші військовослужбовці,
робота яких пов’язана з експлуатацією та обслуговуванням
озброєння, бойової та іншої техніки, приймають душ у разі потреби.

Під час миття у лазні (приймання душу) військовослужбовці
строкової служби забезпечуються милом, рушниками та
продезінфікованими мочалками.

Час миття у лазні підрозділів встановлюється заздалегідь.

264. Рота направляється до лазні під командою старшини роти.
Військовослужбовці, які перебувають у наряді або відсутні з
якихось інших причин, а також ті, що повернулися з відряджень і
відпусток, направляються до лазні за наказом старшини роти в інший
час під командуванням старшого з числа сержантів.

Заарештовані особи, взяті під варту, направляються до лазні
окремо, у спеціально відведений для них час.

Для нагляду за додержанням порядку у лазні призначається
черговий лазні із сержантів, а для проведення медичного огляду і
подання медичної допомоги на час миття особового складу – черговий
фельдшер (санітарний інструктор).

Для прибирання приміщень лазні та їх дезінфекції після кожної
зміни у розпорядження чергового лазні призначається необхідна
кількість солдатів.

{ Частина четверта статті 264 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1952-VIII ( 1952-19 ) від 16.03.2017 }

265. Прання білизни проводиться у пральнях. Порядок прання
встановлюється заступником командира військової частини з тилу.
Якщо в пральнях немає можливості для прання бавовняного
обмундирування, військовослужбовцям строкової служби дозволяється
прати його у відведених старшиною роти обладнаних для цього
місцях. Сушіння обмундирування проводиться в сушарнях або
відведених для цього місцях.

Натільна та постільна білизна, рушники, онучі й шкарпетки
підлягають зміні раз на тиждень – у дні миття у лазні; кухарям і
пекарям натільна білизна видається не рідше ніж двічі на тиждень.
Чиста натільна білизна, рушники, онучі і шкарпетки видаються, а
брудна білизна здається безпосередньо в лазні.

У разі потреби зміна білизни, рушників, онуч і шкарпеток
проводиться частіше.

266. Спеціальне оброблення обмундирування, натільної і
постільної білизни проводиться за окремим розпорядженням командира
військової частини.