Надання першої долікарської допомоги при нещасних випадках • Мобільна програма Патруль

Надання першої долікарської допомоги при нещасних випадках

1Раптова зупинца серця
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при раптовій зупинці серця не медичними працівниками: 1) перед наданням допомоги переконатися у відсутності небезпеки; 2) визначити наявність свідомості - обережно потрясти постраждалого за плече та голосно звернутися до нього, наприклад «З Вами все гаразд? Як Ви себе почуваєте?»; 3) якщо постраждалий реагує: а) якщо постраждалому нічого не загрожує, залишити його в попередньому положенні; б) з’ясувати характер події, що сталася; в) викликати бригаду екстреної медичної допомоги; г) повідомити диспетчеру інформацію про постраждалого відповідно до його запитань та виконати його вказівки; ґ) забезпечити нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 4) якщо постраждалий не реагує: а) звернутися до осіб, які поряд, за допомогою; б) якщо постраждалий лежить на животі, повернути його на спину та відновити прохідність дихальних шляхів. Якщо механізмом травми було падіння з висоти, вважати, що у постраждалого є травма в шийному відділі хребта; в) відновити прохідність дихальних шляхів, визначити наявність дихання за допомогою прийому: «чути, бачити, відчувати». Наявність дихання визначати протягом 10 секунд. Якщо виникли сумніви, що є дихання, вважати, що дихання відсутнє; 5) якщо постраждалий дихає, при відсутності свідомості: а) перемістити постраждалого в стабільне положення; б) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; в) забезпечити нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 6) якщо дихання відсутнє: а) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; б) розпочати проведення серцево-легеневої реанімації: виконати 30 натискань на грудну клітку глибиною не менше 5 см (не більше 6 см), з частотою 100 натискань (не більше 120) за хвилину; виконати 2 вдихи з використанням маски-клапану, дихальної маски тощо. При відсутності захисних засобів можна не виконувати штучне дихання, а проводити тільки натискання на грудну клітку. Виконання двох вдихів повинно тривати не більше 5 секунд; після двох вдихів продовжити натискання на грудну клітку відповідно до наведеної схеми у цьому підпункті; 7) змінювати особу, що проводить натиснення на грудну клітку, кожні 2 хвилини; 8) припинити проведення серцево-легеневої реанімації до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги при відновленні у постраждалого дихання, рухової активності.
2Серцевий напад
Ознаки (симптоми) прояву серцевого нападу: дискомфорт в центрі грудної клітки; стискаючий, тягнучий біль за грудиною; біль в лівій руці з проекцією в лікоть, мізинець, шию, нижню щелепу; відчуття страху; часте дихання (більше ніж 30 дихальних рухів за хвилину); холодний піт, нудота, запаморочення. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при серцевому нападі не медичними працівниками: 1) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, пояснити диспетчеру причину виклику; 2) перемістити постраждалого на спину чи надати зручне для нього положення; 3) розстібнути одяг у постраждалого; 4) забезпечити надходження свіжого повітря в приміщення; 5) запитати у постраждалого про прийом фармакологічних препаратів, які рекомендовані його лікуючим лікарем. У випадку їх наявності – допомогти прийняти постраждалому ліки; 6) при можливості дати постраждалому розжувати таблетку аспірину (незалежно від прийому інших препаратів) за умови відсутності у нього алергічної реакції; 7) забезпечити постійний нагляд за постраждалим; 8) при втраті свідомості здійснювати послідовність дій, передбачених Порядком надання домедичної допомоги постраждалим при раптовій зупинці серця, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16 червня 2014 року № 398
3Проведення серцево-легеневої реанімації з використанням автоматичного зовнішнього дефібрилятора
Послідовність дій при проведенні серцево-легеневої реанімації з використанням автоматичного зовнішнього дефібрилятора не медичними працівниками: 1) переконатися у відсутності небезпеки; 2) визначити наявність свідомості – обережно потрясти постраждалого за плече та голосно звернутися до нього, наприклад «З Вами все гаразд? Як Ви себе почуваєте?»; 3) якщо постраждалий реагує: а) якщо постраждалому нічого не загрожує, залишити його в попередньому положенні; б) з’ясувати характер події, що сталася; в) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; г) повідомити диспетчеру інформацію про постраждалого відповідно до його запитань та виконати його вказівки; ґ) забезпечити нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 4) якщо постраждалий не реагує: а) звернутися до осіб, які поряд, за допомогою; б) якщо постраждалий лежить на животі, повернути його на спину та відновити прохідність дихальних шляхів. Якщо механізмом травми було падіння з висоти, вважати, що у постраждалого є травма в шийному відділі хребта; в) відновити прохідність дихальних шляхів, визначити наявність дихання за допомогою прийому: «чути, бачити, відчувати». Наявність дихання визначати протягом 10 секунд. Якщо виникли сумніви, що є дихання, вважати, що дихання відсутнє; 5) якщо постраждалий дихає, при відсутності свідомості: а) перемістити постраждалого в стабільне положення; б) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; в) забезпечити нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 6) якщо дихання відсутнє, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації та принести зовнішній автоматичний дефібрилятор; 7) відкрити кришку дефібрилятора. Якщо автоматичний дефібрилятор не вмикається автоматично, увімкнути його самостійно; 8) виконувати голосові вказівки автоматичного дефібрилятора: а) приклеїти електроди на грудну клітку постраждалого; б) зачекати доки апарат не здійснить аналіз ритму; в) натиснути кнопку розряду для проведення дефібриляції за умови, що до постраждалого ніхто не торкається; 9) після виконання дефібриляції розпочати/продовжити проведення серцево-легеневої реанімації у співвідношенні 30 натискань на грудну клітку, 2 штучних вдихи; 10) дотримуватись голосових вказівок зовнішнього автоматичного дефібрилятора протягом всього часу проведення серцево-легеневої реанімації; 11) при відновленні ознак життя у постраждалого забезпечити постійний нагляд до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги. Електроди залишити на грудній клітці; 12) при повторній зупинці серця до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги здійснювати послідовність дій, передбачених підпунктами 7–11 цього пункту.
4Підозра на пошкодження хребта
Ознаки пошкодження хребта: сильний біль або відчуття тиску в голові, шиї або спині; поколювання або втрата чутливості в пальцях рук та ніг; втрата рухових функцій кінцівок; деформація в області хребта; судоми; ускладнене дихання; втрата рівноваги. Травму хребта слід підозрювати за таких обставин: падіння з висоти; стрибки у воду; сильний удар по тулубу; дорожньо-транспортні пригоди; ураження блискавкою; ураження електричним струмом; вибух. 5. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на пошкодження хребта не медичними працівниками: 1) переконатися у відсутності небезпеки; 2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості та дихання; 3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; 4) якщо у постраждалого відсутнє дихання - відновити прохідність дихальних шляхів, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації; 5) якщо постраждалий у свідомості та його місцезнаходження безпечне: а) зафіксувати шийний відділ хребта за допомогою шийного комірця або іншим методом (м’яка шина, ручна фіксація); б) залишити у початковому положенні; в) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; г) вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою; ґ) забезпечити психологічну підтримку; 6) якщо місце події небезпечне: а) зафіксувати шийний відділ хребта за допомогою шийного комірця або іншим методом (м’яка шина, ручна фіксація); б) перемістити постраждалого на довгу транспортувальну дошку або тверду рівну поверхню (щит, двері тощо); в) зафіксувати постраждалого на довгій транспортувальній дошці перед транспортуванням; г) вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою; ґ) перемістити постраждалого в безпечне місце; д) провести повторний огляд; е) надати домедичну допомогу постраждалому залежно від наявних пошкоджень (пов’язки, фіксація переломів тощо); є) надати психологічну підтримку; ж) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.
5Підозра на травму голови (черепно-мозкова травма)
Ознаки черепно-мозкової травми: рани, синці в області голови та обличчя; сонливість; сплутаність або втрата свідомості; сильний біль або відчуття тиску в голові, шиї; поколювання або втрата чутливості в пальцях рук та ніг; втрата рухових функцій кінцівок; деформація в області голови; судоми; утруднене дихання; порушення зору; нудота; блювота; стійкий головний біль; втрата рівноваги; виділення крові та/або ліквору (прозора рідина) з ротової та/або носової порожнини та вуха. 4. Травму голови слід підозрювати за таких обставин: падіння з висоти; стрибки у воду; сильний удар по голові або тулубу; дорожньо-транспортні пригоди; ураження блискавкою; ураження електричним струмом; вибух. 5. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на травму голови (черепно-мозкова травма) не медичними працівниками: 1) переконатися у відсутності небезпеки; 2) зафіксувати шийний відділ хребта (шийний комірець, м’яка шина, фіксація руками); 3) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання; 4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; 5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації; 6) якщо у постраждалого відсутні рани в області голови та інші пошкодження: а) вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою; б) підтримати постраждалого психологічно; в) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; г) при погіршенні стану постраждалого зателефонувати до диспетчера екстреної медичної допомоги, дотримуватись його рекомендацій; ґ) за наявності небезпеки евакуювати постраждалого на довгій транспортувальній дошці; 7) якщо у постраждалого наявні рани в області голови та інші пошкодження: а) накласти пов’язки на рани; б) вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою; в) підтримати постраждалого психологічно; г) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; ґ) при погіршенні стану постраждалого зателефонувати до диспетчера екстреної медичної допомоги, дотримуватись його рекомендацій; д) за наявності небезпеки евакуювати постраждалого на довгій транспортувальній дошці.
6Підозра на пошкодження живота
Ознаки проникаючої травми живота: наявність рани; біль в рані та в черевній порожнині; нудота; блювота; слабкість; відчуття тиску, “розпирання” в животі; наявність сторонніх предметів у рані (ніж, арматура тощо); наявність в рані кишківника чи сальника (евентерація). 4. Ознаки закритої травми живота з можливою внутрішньою кровотечею: посиніння шкіри (утворення синця) на місці травми; відчуття хвилювання або неспокою; часте дихання; бліда, холодна або волога на дотик шкіра; нудота; блювота; відчуття спраги; втрата свідомості. 5. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на пошкодження живота не медичними працівниками: 1) переконатися у відсутності небезпеки; 2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання; 3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; 4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації; 5) при закритій травмі живота: а) надати постраждалому зручне положення; б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення; в) вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою; г) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; ґ) при погіршенні стану постраждалого до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги зателефонувати до диспетчера екстреної медичної допомоги; 6) при проникаючій травмі живота: а) надати постраждалому зручне положення; б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення; в) накласти чисту, стерильну пов’язку на рану та зафіксувати її за допомогою лейкопластиру; г) не вправляти внутрішні органи в черевну порожнину; ґ) не виймати з рани сторонні предмети; д) вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою; е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 7) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
7Підозра на інсульт
Ознаки інсульту: раптова асиметрія або оніміння обличчя; раптова слабкість та/або оніміння в руці чи нозі з одного боку; раптове порушення мовлення/розуміння простих команд/запитань; погіршення зору в одному або в обох очах; порушення ходи; запаморочення, втрата рівноваги або координації; головний біль без наявної причини; втрата свідомості. 4. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на інсульт не медичними працівниками: 1) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, пояснити диспетчеру причину виклику; 2) надати постраждалому горизонтального положення, підвести голову та плечі; 3) якщо постраждалий перебуває без свідомості, але дихає нормально, перевести постраждалого в безпечне положення; 4) не давати постраждалому їсти та пити; 5) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 6) при відсутності у постраждалого дихання розпочати серцево-легеневу реанімацію; 7) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
8Підозра на травму грудної клітки
Ознаки проникаючої травми грудної клітки: наявність рани; утруднене дихання; кровотеча з рани (кров може бути яскраво-червоною, пінистою); звук всмоктування повітря при кожному вдиху; можливе кровохаркання. 4. Ознаки травми грудної клітки з підозрою на внутрішню кровотечу: посиніння шкіри (утворення синця) на місці травми; відчуття крепітації при пальпації грудної клітки; утруднене дихання; можливе кровохаркання; часте дихання (більше 20 вдихів за хвилину); бліда, холодна або волога на дотик шкіра; нудота; блювота; відчуття спраги; порушення свідомості. 5. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на травму грудної клітки не медичними працівниками: 1) переконатися у відсутності небезпеки; 2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання; 3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; 4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати серцево-легеневу реанімацію; 5) при проникаючій травмі грудної клітки: а) попросити постраждалого зробити глибокий видих; б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та матеріал, який не пропускає повітря (наприклад, шматок поліетиленового пакета, пластикова обгортка тощо); в) зафіксувати пов’язку лейкопластиром, залишивши один її край вільним; г) при вогнепальному пораненні грудної клітки перевірити місце можливого виходу кулі. Якщо виявлено другий отвір, накласти пов’язку, як описано вище, та зафіксувати її з усіх боків; ґ) надати постраждалому напівсидяче положення; д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом; е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 6) якщо у постраждалого закрита травма грудної клітки: а) надати постраждалому напівсидяче положення; б) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом; в) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 7) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
9Перелом кісток кінцівок
У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні: перелом – часткове або повне порушення цілісності кістки, викликане впливом на неї механічної сили: насильно або в результаті падіння, удару, а також внаслідок патологічного процесу, пухлини, запалення; відкритий перелом – часткове або повне порушення цілісності кістки з одночасним пошкодженням шкірних покровів у проекції перелому; закритий перелом – часткове або повне порушення цілісності кістки без пошкодження шкірних покровів у проекції перелому; іммобілізація (знерухомлення) – фіксація перелому кістки шляхом використання стандартних шин чи імпровізованих засобів. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я. 3. Ознаки відкритого перелому кісток кінцівки: наявність рани в місці перелому; кровотеча з рани; біль в області рани; порушення функції ушкодженої кінцівки; неприродне положення кінцівки; патологічна рухливість у кінцівці; крепітація (своєрідний хрускіт) у місці перелому; наявність уламків кістки в рані. 4. Ознаки закритого перелому кісток кінцівки: неприродне положення кінцівки; біль в області рани/деформації кінцівки; патологічна рухливість в кінцівці; крепітація (хрускіт) в місці перелому; гематома в області перелому (збільшення кінцівки в об’ємі); порушення функцій ушкодженої кінцівки. 5. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на перелом кісток кінцівок не медичними працівниками: 1) переконатися у відсутності небезпеки; 2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання; 3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; 4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати серцево-легеневу реанімацію; 5) якщо у постраждалого ознаки відкритого перелому: а) розрізати одяг над раною; б) накласти стерильну, чисту пов’язку на рану; в) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю); г) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів; ґ) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом; д) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 6) якщо у постраждалого ознаки закритого перелому: а) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю); б) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів; в) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом; г) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 7) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
10Рана кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею
У цьому Порядку термін «кровотеча» вживається у такому значенні – це витікання крові із кровоносних судин при порушенні їхньої цілісності. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я. 3. Ознаки артеріальної кровотечі: швидка та значна кровотеча (кров «б’є фонтаном», пульсує, яскраво-червоного кольору) призводить до значної крововтрати протягом короткого часу. 4. Ознаки венозної кровотечі з рани: кров безперервно витікає з рани, темно-червоного кольору; залежно від діаметру пошкодженої вени кровотеча може бути від незначної до інтенсивної. 5. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при рані кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею, не медичними працівниками: 1) переконатися у відсутності небезпеки; 2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання; 3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; 4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації; 5) якщо у постраждалого наявна рана без кровотечі: а) одягнути рукавички; б) надати кінцівці підвищеного положення; в) накласти на рану чисту, стерильну серветку; г) накласти на рану бинтову пов’язку; ґ) при необхідності надати постраждалому протишокове положення; д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом; е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 6) якщо у постраждалого наявна рана з ознаками артеріальної кровотечі: а) одягнути рукавички; б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану; в) надати кінцівці підвищеного положення; г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку, що тисне, та при можливості одночасно здійснити притиснення артерії на відстані; ґ) якщо кровотеча не зупинена, накласти джгут; д) надати постраждалому протишокове положення; е) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом; є) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 7) якщо у постраждалого рана з ознаками венозної кровотечі: а) одягнути рукавички; б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану; в) надати кінцівці підвищеного положення; г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку; ґ) надати постраждалому протишокове положення; д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом; е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 8) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
11Травматична ампутація
У цьому Порядку термін «травматична ампутація» вживається у такому значенні - це відсікання, відторгнення частини або всієї кінцівки (або іншої частини тіла) у результаті механічної дії. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я. 3. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при травматичній ампутації не медичними працівниками: 1) переконатися у відсутності небезпеки; 2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання; 3) викликати бригаду (екстреної) швидкої медичної допомоги; 4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації; 5) за наявності артеріальної кровотечі накласти джгут; 6) накласти чисту, стерильну пов’язку на культю; 7) надати постраждалому протишокове положення; 8) знерухомити культю; 9) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом; 10) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 11) знайти ампутовану частину тіла; 12) завернути ампутовану частину тіла в стерильну марлю/чисту тканину; 13) помістити ампутовану частину в поліетиленовий пакет (по можливості видалити з нього повітря); 14) помістити пакет в ємність, заповнену холодною водою/льодом; 15) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
12Позиційне стискання м’яких тканин
У цьому Порядку термін «позиційне стискання м’яких тканин» вживається у такому значенні – це вид травми, при якій до певної частини тіла постраждалого припиняється кровопостачання, внаслідок чого розвиваються її ішемія та ушкодження. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я. 3. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при позиційному стисканні м’яких тканин не медичними працівниками: 1) переконатися у відсутності небезпеки; 2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання; 3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; 4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації; 5) якщо постраждалий у свідомості: а) виконати фіксацію шийного відділу хребта; б) з’ясувати час стискання частини тіла; в) якщо з моменту стискання пройшло менше ніж 10 хвилин, звільнити стиснену частину тіла; г) при можливості обробити рани, іммобілізувати ушкоджену кінцівку та виконати інші маніпуляції залежно від наявних пошкоджень; ґ) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення; д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом; е) якщо з моменту стискання пройшло більше ніж 10 хвилин, дочекатися приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; є) підтримати постраждалого психологічно; 6) якщо постраждалий без свідомості, але в нього наявне правильне дихання і не відомо скільки часу пройшло з моменту стискання, вважати, що пройшло більше ніж 10 хвилин; 7) у випадку, коли необхідно терміново евакуювати постраждалого, але з моменту стискання пройшло більше ніж 10 хвилин, перед звільненням стиснутої частини тіла накласти джгут; 8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 9) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
13Підозра на шок
У цьому Порядку термін «шок» вживається у такому значенні - це стан між життям та смертю; загальний тяжкий розлад життєво важливих функцій організму, спричинений порушенням нервової регуляції життєво важливих процесів; характеризується розладами гемодинаміки, дихання, обміну речовин. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я. 3. Ознаки шоку у постраждалого: бліда, холодна і волога шкіра; слабкість; неспокій; сухість в роті, відчуття спраги; часте дихання (більш ніж 20 вдихів за хвилину); порушення свідомості; непритомність. 4. Причинами виникнення шоку можуть бути: зовнішня кровотеча; внутрішня кровотеча; травми різного ґенезу; опіки; серцевий напад тощо. 5. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на шок не медичними працівниками: 1) переконатися у відсутності небезпеки; 2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання; 3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; 4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації; 5) усунути причину виникнення шокового стану: зупинити кровотечу, іммобілізувати перелом тощо; 6) надати постраждалому протишокове положення: а) перевести постраждалого в горизонтальне положення; б) покласти під ноги постраждалого ящик, валик з одягу тощо таким чином, щоб ступні ніг знаходились на рівні його підборіддя; в) підкласти під голову постраждалого одяг/подушку; г) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом; 7) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 8) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
14Порушення прохідності дихальних шляхів - обтурації стороннім тілом
У цьому Порядку термін «порушення прохідності дихальних шляхів» вживається у такому значенні – це патологічний стан, викликаний повним або частковим закупорюванням трахеї та бронхів стороннім тілом. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я. 3. Розрізняють повне та неповне порушення прохідності дихальних шляхів: 1) ознаки неповного порушення прохідності дихальних шляхів стороннім тілом: постраждалий може говорити, кашляти, дихати; 2) ознаки повного порушення прохідності дихальних шляхів стороннім тілом: постраждалий не може говорити, не може дихати, хрипить, здійснює безмовні спроби кашляти, може втратити свідомість. 4. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при порушенні прохідності дихальних шляхів - обтурації стороннім тілом не медичними працівниками: 1) при неповній обструкції дихальних шляхів: а) заохочувати постраждалого продовжувати кашляти; б) у випадку, якщо спроби відкашлятись були вдалими, прохідність дихальних шляхів відновлено, оглянути постраждалого, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; 2) при повній обструкції дихальних шляхів: а) нанести п’ять ударів по спині; б) якщо обструкція дихальних шляхів не усунена, виконати п’ять абдомінальних поштовхів; в) якщо обструкція дихальних шляхів не усунена, почергово повторювати п’ять ударів по спині та п’ять абдомінальних поштовхів; 3) при втраті свідомості постраждалим: а) перемістити постраждалого в горизонтальне положення; б) визначити наявність дихання та при його відсутності розпочати серцево-легеневу реанімацію; 4) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.
15Декілька постраждалих
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги при наявності декількох постраждалих не медичними працівниками: 1) переконатися у відсутності небезпеки; 2) визначити причину надзвичайної ситуації та повідомити службу екстреної (швидкої) медичної допомоги та інші служби, чітко описати ситуацію та місце події; 3) визначити кількість постраждалих, залучити до надання допомоги осіб, які поряд; 4) якщо постраждалих декілька та вони не потребують надання домедичної допомоги: а) евакуювати постраждалих з місця пригоди у безпечне місце; б) забезпечити постійний нагляд за постраждалими до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; в) надати постраждалим психологічну підтримку; 5) якщо постраждалих декілька і частина з них потребує надання домедичної (медичної) допомоги: а) голосно запитати: «Хто може ходити?»; б) вивести постраждалих, які можуть ходити, в безпечне місце; в) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; г) на місці події надати допомогу постраждалим, які її потребують: зосередитись на зупинці інтенсивної кровотечі; забезпечити всім постраждалим фіксацію шийного відділу хребта; іммобілізувати переломи кінцівок; ґ) при можливості евакуювати постраждалих на довгій транспортувальній дошці з місця події; 6) після прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги слід надати їм повну інформацію про кількість постраждалих та об’єм наданої їм домедичної допомоги.
16Підозра на гостре отруєння невідомою речовиною
У цьому Порядку термін «гостре отруєння» вживається у такому значенні - це швидке порушення функцій чи ушкодження органів внаслідок дії отрути чи токсинів, що проникли в організм або утворилися в ньому. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я. 3. Токсичні речовини можуть потрапити в організм постраждалих такими шляхами: 1) шлунково-кишковий тракт: при вживанні їжі або при контакті отруйних речовин зі слизовою оболонкою ротової порожнини (ліки, припікаючі речовини, мийні засоби, пестициди, гриби, рослини та інші різноманітні хімічні речовини); 2) дихальні шляхи: вдихання отруйних газів, парів та аерозолів (чадний газ; окис азоту; пари хлору, аміаку, клею, барвників, органічних розчинників тощо); 3) шкіра та слизові оболонки: при потраплянні на шкіру та в очі отруйних речовин у вигляді рідини, аерозолю (розчинники, пестициди тощо); 4) ін’єкції: укуси комах, тварин або змій. Під час ін’єкційного введення ліків або наркотичних речовин. 4. Ознаки, які вказують на гостре отруєння: відчуття "піску" або різь в очах, світлобоязнь; опіки на губах, на язиці або шкірі; біль у роті, горлі, грудях або животі, яка посилюється при ковтанні та диханні; підвищене слиновиділення, нудота, блювота (зі специфічним запахом, залишками отруйних речовин, кров’ю); порушення дихання (задуха, гучне дихання, зміна тембру голосу, кашель); пітливість, діарея, незвичайна поведінка постраждалого (збудження, марення); м’язові посмикування, судоми, втрата свідомості; незвичайний колір шкіри (бліда, малинова, синюшна). 5. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на гостре отруєння невідомою речовиною не медичними працівниками: 1) переконатися у відсутності небезпеки; 2) при огляді місця події звернути увагу на ознаки, які можуть свідчити про гостре отруєння: неприємний різкий запах, полум’я, дим, відкриті чи перекинуті ємності, ємності з-під ліків та алкогольних напоїв, відкрита аптечка, використані шприци тощо; 3) уточнити, що саме та в якій кількості приймав постраждалий; 4) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання; 5) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; 6) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації; 7) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести постраждалого в стабільне положення. Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 8) якщо постраждалий перебуває в свідомості та відомо, що отрута була прийнята перорально (через рот), промити шлунок «ресторанним» або блювотним методом до отримання чистих промивних вод: дорослому необхідно випити 500-700 мл (2-3 стакани) чистої, холодної (18°С) води, потім необхідно викликати блювоту; повторювати промивання до отримання чистих промивних вод; 9) після промивання шлунка дати постраждалому ентеросорбент (наприклад, до 50 грам активованого вугілля) та проносне (дорослим - 50 мл вазелінового масла). Однак, при отруєнні припікаючими речовинами (наприклад, бензином) та порушенні/відсутності свідомості забороняється викликати блювоту у постраждалого; 10) при потраплянні отруйної речовини в очі та/або на шкіру промити уражену ділянку великою кількістю чистої, холодної (18°С) води. За наявності хімічних опіків (після промивання водою) накласти стерильну пов’язку на місце опіку; 11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 12) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
17Психологічна підтримка постраждалим при надзвичайній ситуації
У цьому Порядку термін «надзвичайна ситуація» вживається у такому значенні - це обстановка на окремій території чи суб’єкті господарювання на ній або водному об’єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров’ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об’єкті, провадження на ній господарської діяльності. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я. 3. Послідовність дій при наданні психологічної підтримки постраждалим при надзвичайній ситуації не медичними працівниками: 1) надавати психологічну підтримку в безпечному місці; 2) характерні ознаки психологічних розладів: втрата фізичної сили; безглуздий і хаотичний руховий неспокій; відчуття виснаженості та нереальності; емоційна віддаленість від оточення, рідних; почуття провини; ворожі дії до оточуючих; 3) вивести постраждалого за межі місця пригоди та ізолювати його від надлишкової уваги оточуючих; 4) заспокоїти постраждалого, сказати, що Ви прийшли, щоб надати допомогу, що будете поруч та не залишите його до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 5) постійно підтримувати візуальний контакт з постраждалим; 6) спілкуватись з постраждалим спокійно, адекватно оцінюючи його побажання та дії; 7) при розмові уникати слів, які можуть викликати відчуття провини у постраждалого; 8) відволікати його від негативних думок та намірів; 9) переконати постраждалого, що необхідна допомога буде надана вчасно та професійно; 10) при можливості накрити постраждалого ковдрою; 11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 12) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
18Опіки
У цьому Порядку термін «опік» вживається у такому значенні - це травма м’язової тканини або шкіри, викликана дією тепла, електроенергії, хімічних речовин, тертя або випромінювання. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я. 3. При наданні домедичної допомоги розрізняють опіки чотирьох ступенів: 1) I ступінь (еритема) - почервоніння шкіри, набряклість і біль; 2) II ступінь (утворення пухирів) - сильний біль із інтенсивним почервонінням, відшаруванням епідермісу з утворенням міхурів, наповнених прозорою або каламутною рідиною; 3) III ступінь: некроз всієї товщі шкіри з утворенням щільного струпу, під яким перебувають ушкоджені тканини; 4) IV ступінь (обвуглення): виникає при впливі на тканини дуже високих температур (полум’я, розплавлений метал тощо); частіше при пожежах та аваріях на автотранспорті (ДТП), в літаках, нещасні випадки на шахтах; результат таких опіків - ушкодження м’язів, сухожиль, кісток. 4. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з опіками не медичними працівниками: 1) переконатися у відсутності небезпеки; 2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання; 3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; 4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації; 5) якщо у постраждалого опіки першого і/або другого ступеня: а) охолодити місце опіку прохолодною водою; б) після охолодження накрити пошкоджену ділянку чистою вологою серветкою; в) не слід спеціально проколювати пухирі; якщо пухирі розірвались, накласти чисту, стерильну пов’язку; 6) якщо у постраждалого опіки третього і/або четвертого ступеня: а) накрити місце опіку чистою, стерильною серветкою; б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення; 7) не використовувати при опіках мазі, гелі та інші засоби до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 8) при опіках, викликаних хімічними речовинами, місце враження постійно промивати чистою водою кімнатної температури до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 9) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 10) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
19Переохолодження/відмороження
У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні: переохолодження - загальний стан людини, коли на всю поверхню тіла впливає холод, а температура тіла при цьому падає нижче 35°C. відмороження - ушкодження тканин організму з розвитком місцевих та системних змін під дією холоду. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я. 3. Переохолодження/відмороження може виникнути при таких обставинах: тривалий вплив холоду, вітру, підвищеної вологості на особу в тісному або мокрому взутті, нерухомому положенні; незадовільний загальний стан постраждалого (хвороба, виснаження, алкогольне сп’яніння, крововтрата тощо). 4. При наданні домедичної допомоги розрізняють чотири ступені відмороження: 1) I ступінь - шкіра постраждалого блідого кольору, незначно набрякла, чутливість знижена або повністю відсутня; 2) II ступінь - у ділянці відмороження утворюються пухирі, наповнені прозорою або білою рідиною; характерні підвищення температури тіла, охолодження; 3) III ступінь - омертвіння шкіри: з’являються пухирі, наповнені рідиною темно-червоного або темно-бурого кольору; навколо омертвілої ділянки розвивається запальний вал (демаркаційна лінія); характерний розвиток інтоксикації - охолодження, потовиділення, значне погіршення самопочуття, апатія; 4) IV ступінь - поява пухирів, наповнених чорною рідиною. У постраждалого присутні ознаки шоку. 5. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з переохолодженням/відмороженням не медичними працівниками: 1) переконатися у відсутності небезпеки; 2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання; 3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; 4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації; 5) при можливості усунути дію холоду: перемістити постраждалого в тепле приміщення, зняти мокрий одяг. Взуття та одяг знімати обережно, без зусиль, щоб не ушкодити вражені ділянки тіла (краще розрізати взуття та одяг); 6) якщо постраждалий у свідомості, зігріти його: проводити загальне зігрівання постраждалого, з цією метою слід давати постраждалому безалкогольні гарячі напої. Не рекомендується інтенсивне розтирання і масаж відмороженої частини тіла; 7) накласти на ушкоджену ділянку чисту пов’язку; 8) забезпечити нерухомість переохолоджених пальців, кистей і стоп. При необхідності виконати іммобілізацію за допомогою імпровізованих або стандартних шин; 9) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести у стабільне положення; 10) накрити постраждалого термопокривалом/ковдрою; 11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 12) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
20Утоплення
У цьому Порядку термін «утоплення» вживається у такому значенні – це гострий патологічний стан, що розвивається при випадковому або навмисному зануренні у воду чи інші рідини, з подальшим розвитком ознак дихальної недостатності, причиною виникнення якої є попадання рідини в дихальні шляхи. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я. 3. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при утопленні не медичними працівниками: 1) переконатися у відсутності небезпеки; 2) якщо постраждалий у воді: а) кинути рятувальний засіб (рятувальний круг, м’яч тощо); б) підпливаючи до постраждалого, користуватись рятувальним жилетом або іншими засобами, що дозволять утримуватись на воді (рятувальний круг, надувний матрац тощо). Підпливати до постраждалого зі спини. При наближенні до постраждалого попросити його заспокоїтись та пояснити, що Ви в змозі надати допомогу; в) якщо постраждалий без свідомості та перебуває у воді, перевернути його на спину, перевірити наявність дихання; г) якщо постраждалий дихає, транспортувати його до берега. При витягуванні постраждалого з води при можливості залучати 2-3 особи, фіксувати шийний відділ хребта; 3) на березі у постраждалого без свідомості перевірити наявність дихання; 4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; 5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації; 6) якщо постраждалий дихає, до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги фіксувати шийний відділ хребта, забезпечити прохідність дихальних шляхів; 7) якщо постраждалий не дихає, невидаляти воду з легень, розпочати серцево-легеневу реанімацію. При наявності автоматичного зовнішнього дефібрилятора – наклеїти електроди, попередньо витерти шкіру грудної клітки; 8) якщо постраждалий у воді і не дихає, швидко транспортувати до берега, натиснення на грудну клітку у воді не ефективне; 9) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 10) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
21Перегрівання
У цьому Порядку термін «перегрівання» вживається у такому значенні – це патологічний стан організму, що виникає внаслідок порушення терморегуляції та/або дії зовнішнього тепла. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я. 3. При дії високих температур зовнішнього середовища у постраждалих можуть виникнути: теплові судоми, теплове перевтомлення, тепловий удар. 4. При перегріванні слід розрізняти такі ознаки: 1) теплові судоми – болісні скорочення м’язів (найчастіше в області гомілок або м’язів передньої черевної стінки); 2) теплове перевтомлення – нормальна або підвищена температура тіла, прохолодна, волога, бліда або почервоніла шкіра, головний біль, нудота, запаморочення або слабкість; 3) тепловий удар: висока температура тіла, іноді досягає 41°С, червона, гаряча суха шкіра, роздратованість, втрата свідомості, прискорене поверхневе дихання. 5. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при перегріванні не медичними працівниками: 1) при теплових судомах: а) перемістити постраждалого в прохолодне місце; б)дати постраждалому випити прохолодної води; в) при можливості обережно промасажувати м’язи на місці судом; 2) при тепловому перевтомленні і тепловому ударі: а) перемістити постраждалого в прохолодне місце; б) дати постраждалому випити прохолодної води; в) розстебнути одяг постраждалого; г) розмістити вологі, прохолодні компреси в області великих судин (бокова поверхня шиї, підпахвинні ділянки) та на лобі; ґ) з метою загального охолодження можна використати вентилятори, обтирання постраждалого прохолодними компресами. Не слід охолоджувати постраждалого повністю, зануривши його у воду; 3) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 4) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
22Травма та пошкодження очей
У цьому Порядку термін «пошкодженнях очей» вживається у такому значенні – це вплив на орган зору різних пошкоджуючих факторів, що може викликати порушення його функції або втрату зору. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я. 3. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при травмах та пошкодженнях очей не медичними працівниками: 1) переконатися у відсутності небезпеки; 2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання; 3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; 4) допомогти постраждалому зайняти найбільш зручне положення; 5) при потраплянні в очі дрібних сторонніх тіл, наприклад бруду, піску, дерев’яних, металевих стружок, постраждалий може відчувати сильний біль і не в змозі відкрити очі в такому випадку: а) попросити постраждалого покліпати; б) обережно промити око теплою проточною водою; в) прикрити око чистою, стерильною серветкою, яку закріпити лейкопластиром; 6) при пошкодженні очей та наявності стороннього предмета: а) не видаляти сторонній предмет; б) накласти чисту стерильну серветку на око навколо предмета, закріпити лейкопластиром, слід накладати пов’язку одночасно на два ока; 7) при потраплянні в очі хімічних розчинів промивати очі теплою проточною водою до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 8) якщо з очного яблука відбувається витік рідини, не промивати та не накладати пов’язки, не тиснути на очі з метою зупинки кровотечі. Постраждалому надати зручного положення; 9) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 10) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
23Укус тварин та комах
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при укусах тварин та комах не медичними працівниками: 1) при укусах домашніх тварин: а) переконатися у відсутності небезпеки; б) при можливості ізолювати тварину; в) провести огляд постраждалого; г) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; ґ) за наявності рани без кровотечі промити рану мильним розчином та накласти чисту, стерильну пов’язку; д) за наявності рани та інтенсивної кровотечі зупинити кровотечу та накласти на рану чисту, стерильну пов’язку; е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; є) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги; 2) при укусах диких тварин: а) переконатися у відсутності небезпеки; б) запам’ятати вид тварини, при можливості сфотографувати; в) провести огляд постраждалого; г) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; ґ) за наявності рани без кровотечі промити рану мильним розчином та накласти чисту, стерильну пов’язку; д) за наявності рани та інтенсивної кровотечі зупинити кровотечу та накласти на рану чисту, стерильну пов’язку; е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; є) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги; 3) при укусах отруйних змій: а) переконатися у відсутності небезпеки; б) при можливості запам’ятати вигляд змії, що вкусила (колір, розміри, візерунок на її спині тощо); в) забезпечити постраждалому спокій та положення лежачи; г) при укусах в область кінцівки знерухомити її; ґ) дати постраждалому випити багато рідини (вода, чай тощо); д) накласти на місце укусу чисту, стерильну пов’язку; е) не намагатися видалити отруту шляхом розрізання та припалювання місця укусу, не накладати на місце укусу холодний компрес; є) якщо впевнені, що дія отрути нейротоксична (викликає параліч м’язів), накласти пов’язку, що тисне, вище місця укусу; ж) при можливості терміново транспортувати постраждалого до лікувального закладу; з) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги чи при транспортуванні до лікарні; и) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги; 4) при укусах отруйних павуків необхідно здійснювати послідовність дій, передбачених пунктом 3 цього Порядку.
24Падіння з висоти
У цьому Порядку термін «падіння з висоти» вживається у такому значенні – це переміщення у просторі зверху вниз тіла людини та удар об поверхню приземлення, що призводить до утворення різноманітних механічних пошкоджень. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я. 3. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при падінні з висоти не медичними працівниками: 1) переконатися у відсутності небезпеки; 2) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; 3) зафіксувати шийний відділ хребта за допомогою шийного комірця чи руками; 4) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання; 5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації; 6) за наявності свідомості у постраждалого та відсутності зовнішніх пошкоджень уточнити його основні скарги та висоту падіння; 7) при відсутності небезпеки залишити постраждалого у попередньому положенні до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 8) за наявності у постраждалого інтенсивної зовнішньої кровотечі зупинити її, при цьому уникати зайвих рухів та мінімізувати переміщення постраждалого; 9) при відсутності свідомості та збереженому диханні у постраждалого підтримувати прохідність дихальних шляхів, фіксувати шийний відділ хребта; 10) при положенні постраждалого на животі, відсутності свідомості та підозрі на відсутність дихання фіксувати шийний відділ хребта та перемістити постраждалого на спину; 11) переміщення постраждалого виконувати за допомогою присутніх осіб; 12) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 13) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
25Постраждали при дорожньо-транспортній пригоді
У цьому Порядку термін «дорожньо-транспортна пригода» вживається у такому значенні – це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої є травмовані або загиблі люди. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я. 3. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при дорожньо-транспортних пригодах не медичними працівниками: 1) переконатися у відсутності небезпеки; 2) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; 3) при можливості заблокувати проїзд дорогою за допомогою свого автомобіля або попереджувальних знаків, наприклад, аварійного трикутника (позаду автомобіля на відстані 50 метрів); 4) якщо автомобіль стоїть під ухилом, заблокувати колеса (каміння, дошки), щоб попередити його рух; 5) якщо двигун продовжує працювати, вимкнути його; 6) залучити оточуючих до надання домедичної допомоги; 7) вважати, що у всіх постраждалих внаслідок дорожньо-транспортних пригод є травма шийного відділу хребта; 8) забезпечити нерухомість голови, шиї та хребта постраждалого за допомогою шийного комірця або руками; 9) вияснити у свідків чи постраждалих (якщо це можливо) причини та деталі аварії; 10) надати домедичну допомогу постраждалому відповідно до наявних пошкоджень; 11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 12) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
26Ураження електричним струмом та блискавкою
У цьому Порядку термін «електротравма» вживається у такому значенні – це місцеві і загальні пошкодження, що виникають у результаті впливу електричного струму великої сили або розряду атмосферної електрики (блискавки). Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я. 3. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при ураженні електричним струмом та блискавкою не медичними працівниками: 1) переконатися у відсутності небезпеки; 2) якщо постраждалий перебуває під дією електричного струму, при можливості припинити його дію: вимкнути джерело струму, відкинути електричний провід за допомогою сухої дерев’яної палиці чи іншого електронепровідного засобу; 3) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання; 4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; 5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації; 6) якщо постраждалий без свідомості, але дихання збережене, надати постраждалому стабільного положення; 7) накласти на місця опіку чисті, стерильні пов’язки; 8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 9) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
27Судома (епілепсія)
У цьому Порядку термін «судома» вживається у такому значенні – це довільне скорочення м’яза або групи м’язів, яке, зазвичай, супроводжується різким болем. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я. 3. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при судомах (епілепсії) не медичними працівниками: 1) переконатися у відсутності небезпеки; 2) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; 3) надавати домедичну допомогу на місці випадку, крім ситуацій, коли місце є небезпечним; 4) не намагатись насильно стримувати судомні рухи постраждалого; 5) вкласти постраждалого на рівну поверхню, підкласти під його голову м’які речі з метою попередження травм голови; 6) розстебнути одяг постраждалого; 7) повернути постраждалого на бік для попередження потрапляння до верхніх дихальних шляхів слини, крові тощо; 8) не слід розкривати рот у постраждалого за допомогою підручних засобів; 9) не потрібно силоміць вливати рідину та будь-які ліки до рота постраждалого під час судом; 10) після припинення судом оглянути постраждалого, визначити наявність свідомості та дихання. За відсутності дихання розпочати серцево-легеневу реанімацію; 11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 12) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
28Втрата свідомості
У цьому Порядку термін «втрата свідомості» вживається у такому значенні – це невідкладний стан, що виникає внаслідок короткотривалої недостатності кровообігу головного мозку. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я. 3. Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим без свідомості не медичними працівниками: 1) переконатися у відсутності небезпеки; 2) раптова втрата свідомості у присутності свідків: а) визначити наявність дихання; б) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; в) за відсутності дихання розпочати серцево-легеневу реанімацію; г) за наявності дихання перемістити постраждалого у стабільне положення; 3) постраждалий без свідомості, свідків немає: а) визначити наявність дихання. Якщо постраждалий лежить на животі, перевернути його на спину, фіксуючи шийний відділ хребта; б) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги; в) за відсутності дихання розпочати серцево-легеневу реанімацію; г) за наявності дихання провести огляд з метою виявлення наявних травм, за їх відсутності перемістити постраждалого у стабільне положення. За необхідності надати домедичну допомогу відповідно до наявних травм; 4) залучати до надання домедичної допомоги свідків; 5) при можливості з’ясувати причину виникнення невідкладного стану; 6) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги; 7) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
29Передозування опіоїдами
У цьому Порядку термін «передозування опіоїдами» означає погіршення фізичного та психічного здоров’я, що становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров’ю людини і виникає внаслідок використання опіоїдів. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та у Законі України «Про екстрену медичну допомогу». 3. Домедичну допомогу Постраждалим зобов’язані надавати особи, визначені статтею 12 Закону України «Про екстрену медичну допомогу». Необхідна допомога Постраждалим може надаватись членами їх сімей, соціальними працівниками, особами, які стали свідками передозування опіоїдами або його наслідків, іншими особами. 4. Дії, які необхідно виконати під час надання домедичної допомоги Постраждалим: 1) переконатись у відсутності небезпеки для себе, оточення та Постраждалого; 2) провести огляд Постраждалого, визначити, притомний чи непритомний; 3) викликати бригаду екстреної медичної допомоги; 4) за потреби, зафіксувати Постраждалого у стабільному положенні; 5) якщо Постраждалий непритомний, забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів; за наявності блювання, судом або порушеного дихання повернути Постраждалого на бік та за потреби очистити дихальні шляхи від блювотних мас або сторонніх тіл; 6) перевірити наявність дихання за допомогою прийому «чути, бачити, відчувати» (наявність дихання визначати протягом 10 секунд). Якщо виникли сумніви щодо наявності дихання, вважати, що його немає, та розпочати проведення серцево-легеневої реанімації; 7) установити, чи є Постраждалий особою з підвищеним ризиком передозування опіоїдами. Особами з підвищеним ризиком передозування опіоїдами є: особи, які залежні від опіоїдів, зокрема ті, що мають досвід передозування та/або знижену толерантність (після детоксикації, звільнення від ув’язнення, припинення лікування); особи, які застосовують опіоїди за призначенням, зокрема застосування у підвищених дозах; особи, які застосовують опіоїди в комбінації зі снодійними та седативними речовинами; особи, які застосовують опіоїди та мають інші тяжкі захворювання (вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), захворювання печінки або легень, депресія); особи, які вживають наркотичні засоби шляхом ін’єкцій, особливо при першому їх використанні; особи, які спільно проживають з особами, залежними від опіоїдів; 8) за можливості уточнити, що саме та в якій кількості приймав Постраждалий; 9) установити, чи є у особи ознаки, які вказують на передозування опіоїдами. Ознаками, які вказують на передозування опіоїдами, є: ускладнене/пригнічене дихання (дихання менш як 10-12 вдихів за хвилину) або зупинка дихання; ослаблення або зникнення пульсу; зниження рівня або втрата свідомості; суттєве звуження очної зіниці (діаметр менш як 2 мм); бліді шкірні покриви, ціаноз губ та кінчиків пальців; 10) у разі виявлення зазначених вище ознак у осіб з підвищеним ризиком передозування опіоїдами застосовується антидот (налоксон). Особи, які зобов’язані надавати домедичну допомогу відповідно до статті 12 Закону України «Про екстрену медичну допомогу», можуть застосовувати антидот (налоксон) за умови, якщо вони пройшли відповідне навчання, а також якщо антидот (налоксон) входить до складу аптечки. Особи, які надають Постраждалим необхідну допомогу, можуть вводити антидот (налоксон) у дозуванні від 0,4 мг до 2 мг внутрішньом’язово при використанні ін’єкційної форми або 2 мг в носову порожнину при використанні інтраназальної форми (розпилювання 1 мл антидоту (налоксону) у дозі 1 мг/мл у кожну ніздрю носа). Оптимальним методом введення антидоту (налоксону) особами, які не є медичними працівниками, є інтраназальне введення (в порожнину носа без порушення цілісності шкірних покривів) для розпилення на слизову оболонку. У разі використання розчину для ін’єкцій внутрішньом’язову ін’єкцію слід робити у зовнішню поверхню плеча або стегна; 11) після введення антидоту (налоксону) продовжувати проводити серцево-легеневу реанімацію до відновлення самостійного дихання або прибуття медичних працівників; 12) якщо дихання та свідомість не відновилися протягом 3-5 хвилин, повторно ввести антидот (налоксон); 13) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної медичної допомоги.

Наскільки корисна інформація?

Оцініть сторінку

Середній рейтинг 4.3 / 5. Кількість голосів: 12

Ще немає оцінок.

We are sorry that this post was not useful for you!

Let us improve this post!

Tell us how we can improve this post?