Рішення про необхідність переведення основної стрілецької зброї на проміжний патрон як у АК 47 було ухвалено СРСР ще під час Другої Світової війни. Такий патрон був створений у 1943 році, і під нього було розпочато розробку цілого сімейства стрілецької зброї, що включає самозарядний карабін (СКС), автомат та ручний кулемет (РКД). Розробкою автоматів на конкурсній основі було зайнято одразу кілька конструкторів та колективів, і серед них – молодий сержант М. Т. Калашніков, який працював на той момент при Коврівському Кулеметному Заводі (нині завод імені Дегтярьова).

Для другого етапу конкурсу, що проводився в 1947 році, Калашников неабияк переробив свій автомат, і в модифікованому вигляді той був рекомендований до озброєння. Після початкових військових випробувань в 1949 автомат Калашникова офіційно приймається на озброєння як «7,62 мм автомат Калашникова зразка 1947 року», або просто АК (іноді ще позначають АК 47). У самому початковому вигляді АК 47 мав ствольну коробку комбінованої конструкції, зібрану зі штампованих і фрезерованих елементів, однак така конструкція виявилася недостатньо жорсткою, і в масове виробництво АК 47 пішов з цільнофрезерованою ствольною коробкою.

АК і надалі АКМ широко поставлялися дружнім СРСР країнам і режимам, як у вигляді готової зброї, так і у вигляді ліцензій на виробництво разом з усією необхідною документацією та технічною допомогою. 7,62 мм автомати вироблялися в Болгарії, Угорщині, НДР, Єгипті, Іраку, Китаї, Румунії, Північній Кореї, Фінляндії, а постачалися в ще більше країн. Загальна кількість автоматів Калашнікова, вироблених у світі за останні 50 років, за найскромнішими даними оцінюється не менше ніж у 50 мільйонів штук.

Автомати Калашникова також тією чи іншою мірою послужили зразками при створенні таких систем як Galil (Ізраїль), FN FNC (Бельгія), SIG SG-550 (Швейцарія) та багато інших. Громадянські напівавтоматичні варіанти АК користуються неабиякою популярністю у Росії (карабіни та дробовики серії «Сайга»).

Це виняткова надійність навіть у найважчих умовах експлуатації, невибагливість до обслуговування, простота використання та обслуговування, невисока вартість. Недоліки, втім, добре відомі. Це, в першу чергу, погана ергономіка всієї зброї – особливо багато заслужених нарікань викликає перекладач – запобіжник, незручний у використанні та при перемиканні, що видає гучне характерне клацання.

Досить грубі прицільні пристрої при короткій прицільній лінії також не сприяють точності стрільби, особливо поодинокими пострілами. Пістолетна рукоятка та приклад також мають не найзручнішу форму. При цьому всі зазначені недоліки могли б легко усунути якщо не в АКМ, то вже в АК-74 точно, проте консерватизм військових чинів, та й виробників, виявився, на жаль, непробивним.

В цілому, АК можна охарактеризувати як ідеальну зброю для Другої Світової війни, що вже давно минула, що й не дивно – він створювався на основі свіжого і дуже суворого досвіду цієї війни. Втім, зазначу у дужках, генерали всіх країн завжди готуються до війни, що вже минула. Для сучасних умов ведення локальних воєн і конфліктів все сімейство АК/АКМ/АК-74 у його теперішньому вигляді вже багато в чому застаріло, але серйозної заміни поки, на жаль, не передбачається – автомат Ніконова АН-94 з усією очевидністю АК-74 у військах повністю не замінить.

Якщо у вас виникнуть питання, пишіть нам на електронну пошту або у Facebook чи Telegram.